Сокільська сотня – одна з наймолодших у Полтавському полку Війська Запорозького, а саме містечко могло бути засноване Іваном Сірком. Старожитності, церкви та фортецю містечка Сокілка, яке нині є селом Кобеляцької міської громади, досліджують з кінця ХІХ ст.
Цими днями музейники обстежили незвичайну пам’ятку – намогильний обеліск одного з її мешканців.
До села Лівобережна Сокілка в Кобеляцькій міській громаді можна дістатися ґрунтовками. Але надійніше їхати розбитою дорогою від села Красне, через Соснівку. У часи Війська Запорозького село було частиною Сокільської сотні. Рештки фортеці містечка Сокілка і досі видніються на узвишші правого берега Ворскли. Що саме змушувало людність містечка селитися у річковій долині, яку регулярно затоплювали весняні паводки – невідомо. Однак, у цій місцевості виникло і кладовище, хоча всі церкви розташовувалися на правобережжі.
Рештки цього цвинтаря, рівчак та вал, видніються і донині. Серед чагарників, якими густо заріс периметр, фотограф Ярослав Бобрищев та краєзнавець Руслан Вознюк з Кобеляк і виявили кам’яний намогильний хрест із написом: «1789 года здесь положенъ соколской житель иван глова декабря 6 д». В подальшому, пан Ярослав поширив фото обеліску у своєму блозі.
Пам’ятка викликала значне зацікавлення серед науковців, тому цими днями було проведено її обстеження. Це хрестоподібна стела витесана, що витесана з гранітної брили з написом, нанесеним на її лицьовий бік. Орієнтація пам’ятника «обличчям» на схід говорить про її природнє положення, тобто встановлена згідно традиції, в подальшому вона не переміщалася.
«Ми знаємо про кам’яні хрести Дніпропетровщини, Київщини, Черкащини. На Полтавщині ці меморіальні пам’ятки як правило представлено намогильними стелами та плитами ХІХ – ХХ століть. – розповіла учасниця досліджень, заступниця директора Краєзнавчого музею міста Горішні Плавні з наукової роботи, Катерина Ткаченко. – Яскравий приклад – могила Івана Котляревського. Останній (третій за рахунком) монумент на ній, авторства Леоніда Позена, датований 1898 р. У Білицькому краєзнавчому музеї зберігається намогильна плита поручника Олександра Яковича Лобеско із датою 1863 р. Подібні пам’ятки зустрічаються на багатьох кладовищах області. Наприклад, некрополь виявлений у с. Келеберда Горішньоплавнівської громади широко датується межами XVIII – XIX ст. Але XVIII століття тут – це лише умовна нижня межа хронологічного діапазону. Хрест з Лівобережної Сокілки цікавий тим, що витесаний напис чітко відносить його до XVIII ст., а саме 6 грудня 1789 року. Наразі це чи не найдавніший з відомих датованих намогильних хрестів Полтавщини».
Дивує і така збереженість обеліска. Неподалік нього виявлено фрагмент ще одного кам’яного надгробка, гранітного постаменту призматичної форми, який за аналогіями можна датувати більш пізнім періодом. Однак, ніяких уточнюючих написів на ньому немає. Решта намогильних споруд, що збереглися – одиничні фрагменти дерев’яних хрестів.
«Від місцевих мешканців ми чули, що тут поховано коваля або, за іншою версією, немісцевого чумака, який помер в дорозі, – розповідає учасник досліджень, директор Білицького краєзнавчого музею Євгеній Калашник. Однак, прізвище Глоба (на обеліску допущено помилку) місцеве і очевидно, що пам’ятка пов’язана саме з ним. Прізвище зустрічається в джерелах XVIII ст. пов’язаних із сотенним містечком Сокілкою. За фрагментованими сповідними відомостями встановлено, що у 1717 або в 1722 році, в козацькій родині Федора Дем’яновича та Євдокії Семенівни Глоб народився Іван. Збереглися документи, з яких можна дізнатися, де він служив (оскільки успадкував козацький стан), яке мав господарство, а якщо пощастить – якісь епізоди життя. Ця робота ще попереду. Але з дев’яти дітей Івана Федоровича четверо – теж Івани. Наймолодшому в 1789 році було 26 років. Тому конкретизувати, кого саме поховано під стелою, враховуючи прогалини в генеалогічних джерелах, буде важко».
Дослідження топографії місцевості та натурні обміри обеліску проводилися з метою укладання облікової документації на пам’ятник. В подальшому, зважаючи на вік та деталізацію, очікується присвоєння йому охоронного статусу пам’ятки історії місцевого значення. Це залежатиме від органів місцевого самоврядування. Адже окремі родоводи та біографії конкретних персонажів із них і складають історію краю.
«Такі сліди старовини – надзвичайна рідкість, прокоментував Ярослав Бобрищев, фотограф з Кобеляк, який дав імпульс дослідженням. Цей обеліск, здавна відомий місцевим мешканцям, може отримати юридичний статус і бути взятим під охорону державою. В Кобеляках встановлені пам’ятник Богдану Хмельницькому та монумент пам’яті козакам Івана Мазепи. На мою думку, хрест із Сокілки, як живий відголосок минулого, органічно їх доповнить. Він може бути включений до туристичних маршрутів та стати частиною заходів у самій громаді».
«Вісті».
