Зранку у приміщенні Полтавського музею авіації і космонавтики відбулися презентація експрес-виставки, просвітницьке зібрання та показ документального відео з нагоди 150-річчя від дня народження винахідника першого у світі ранцевого парашута Гліба Котельникова.
Згодом учасники просвітницького заходу поклали квіти до меморіального барельєфа Г. Котельникова, що знаходиться по вулиці Соборності.
« Пам’ять Гліба Котельникова у Полтаві достатньо увінчана. Це як частина експозиції музею космонавтки і як мінімеморіал на будинку колишнього акцизного управління, де він жив і працював », — розповів регіональний представник УІНП Олег Пустовгар.
Гліб Котельников народився 30 січня 1872 року.
Батьки народилися у Полтаві, де Гліб закінчив гімназію. Ще з дитинства грав на скрипці, любив співати, а також майструвати різні іграшки та моделі. Мріяв вступити до технологічного інституту або консерваторії, але після смерті батька реальною була тільки військова кар’єра. Гліб стає вільнонайманим 33-го Єлецького полку, згодом екстерном закінчує Петровський кадетський корпус. Закінчив Київське військове училище (1894 р.) у званні підпоручика артилерії. Вийшов у відставку та повернувся у Полтаву, служив акцизним чиновником.
Захопившись сценою, брав участь у самодіяльних театральних виставах, грав у трупі «Народної аудиторії імені М. В. Гоголя». Одружившись із донькою відомого полтавського художника Василя Волкова Юлією, опинився в епіцентрі діяльності полтавської мистецької і наукової еліти. У колі спілкування родини Котельникових були Леонід Позен – скульптор , автор пам’ятника у Полтаві зачинателю української літературної мови Івану Котляревському, також відомі художники Микола Ярошенко та Григорій і Іван М’ясоєдови, відомий хірург Микола Скліфосовський та інші.
На початку 1900-х років Котельников був переведений по службі на Дон, потім у Сочі. Та все ж любов до театру, бажання стати професійним актором змусило Котельникова залишити службу і виїхати до Петербурга (1910), де він став грати в театрі Народного будинку і мав успіх у глядачів (псевдонім Глєбов-Котельников).
Чимало уваги приділяв і техніці. Запропонував багато оригінальних ідей у різних її галузях: конструкцію автомобільної свічки, пристрій для запуску автомобільних двигунів, низку пристроїв для трамваїв, декілька поштових машин-напівавтоматів тощо. Проте головним його досягненням вважається створення першого у світі авіаційного ранцевого парашута.
Під час проведення свята повітроплавання у вересні 1910 р. став свідком трагічної загибелі авіатора Левка Мацієвича (один із засновників Революційної української партії (РУП), соратник Симона Петлюри, перший авіатор українського походження), який випав з кабіни на висоті 400 м. Беззахисність пілотів у аварійних ситуаціях наштовхнула Котельникова на думку створити апарат для врятування льотчиків.
За різноманітними кресленнями виготовляв моделі рятувальних засобів і потім скидав їх з повітряних зміїв або з дахів будинків. Так він дійшов важливого висновку: льотчик повинен мати при собі легкий і міцний парашут – зовсім невеличкий у складеному стані. Одного дня Котельников випадково побачив, як у театрі одна дама дістає з маленької сумочки велику шовкову шаль, і це підказало йому: тонкий шовк – найкращий матеріал для парашута, що складається.
Творчий пошук увінчався успіхом: 27 жовтня 1911 р. винахідник подав заявку і отримав охоронне свідоцтво за № 50103 на «рятувальний ранець для авіаторів з автоматичним викидним парашутом», підтверджене французьким патентом № 438612. Проведені в червні 1912 р. випробування дали чудові результати. Парашут називали «рятувальний ранцевий парашут Котельникова, модель перша». Виглядав як грубий алюмінієвий ранець, що постійно перебував з пілотом. Український винахідник продовжував працювати над удосконаленням своєї конструкції, запропонувавши нові моделі: з напівм’яким ранцем, м’який ранцевий, прототип сучасних, для вантажів вагою до 300 кг та ін.
У російській імперії до 1916 року військові авіатори парашутом майже не користувалися: імперський царський генералітет вважав, що льотчик, який має парашут, у випадку найменшої загрози покине борт літака. Про парашути Котельникова згадали в ході Першої світової війни, а у 1926 році уряд СРСР усі винаходи українця привласнив собі. Тож, власником винаходів Котельникова стала держава, яка злочинно замовчувала видатні заслуги конструктора.
Під час 2-ої світової війни Котельников опинився в оточеному Ленінграді. У вкрай важкому стані його евакуювали в Москву після першої блокадної зими. Помер 22 листопада 1944 року в Москві.
У Полтаві , в центрі міста, на будинку по вулиці Соборності, де свого часу розташовувалося Акцизне управління і квартира Котельникова, на честь конструктора-винахідника встановлено меморіальну дошку з погрудним рельєфним зображенням. Згідно з Постановою Верховної Ради про пам’ятні дати і ювілеї у 2022 році 150-річчя від дня народження Гліба Котельникова відзначається на державному рівні.
Фото: Полтавський музей авіації і космонавтики.
