«Тил тримається на жінках – сильних, ініціативних, цілеспрямованих».
Ці слова належать Ользі Могилат – жінці, яка поєднує в собі багато ролей: активістки, волонтерки, депутатки Коломацької сільської ради, освітянки та берегині традицій рідного селища Степне. Її життя – це не лише робота і громадська діяльність, а й безперервна підтримка тих, хто цього потребує. Ольга не просто допомагає людям – вона творить зміни.
Ольга Могилат народилася, виросла і продовжує жити у Степному. У свій вона впродовж 14 років працювала в Степненській сільській раді, де й сформувалася її громадянська позиція – стійка, відповідальна, заснована на справедливості.
«Я мала чудових наставників: Михайло Білик та Андрій Кубрак навчили мене, що служіння громаді – це не просто професія, а спосіб життя», – каже пані Ольга.
Ще в 26 років вона стала депутаткою, і це дало їй можливість не лише приймати рішення, а й бути ближчою до людей.
«Люблю людей, навіть з їхніми проблемами. Робота для мене – це більше ніж цифри, це можливість змінювати життя», – каже вона.
Коли в 2022 році почалася повномасштабна війна, Ольга, як і тисячі українців, доєдналася до волонтерського руху. Вона допомагала зі зборами, благодійними ярмарками, але справжній поштовх до активного волонтерства отримала в червні 2023 року.
«Я поїхала на Чернігівщину, де служив мій брат з побратими. Там, серед зруйнованих будівель, спалених магазинів і знищених мостів, я побачила війну не по телевізору, а на власні очі. Це стало переломним моментом», – зізнається вона.
Спочатку Ольга допомагала самостійно, згодом до неї почали долучатися друзі, сусіди, куми, а потім – усе селище. Сьогодні вона є головою осередку волонтерського штабу «Українська команда» в Коломацькій громаді та співпрацює з багатьма військовими бригадами.
«Особливо важко спілкуватися з матерями загиблих. Жодні слова не можуть втамувати біль від втрати. Наш обов’язок – підтримувати цих жінок і довести, що подвиг їхніх дітей не був марним», – говорить Ольга.
Щомісяця вона оголошує нові збори і щоразу хвилюється: чи вдасться зібрати необхідне, чи знайдуться небайдужі?
«У лютому 2025 року було шість відправок Новою поштою та одна поїздка на фронт. Кожен раз є страх, що цього разу не вийде. Але люди не перестають дивувати: збір завершується, і все виходить навіть краще, ніж очікувалося», – розповідає вона.
Її надихають слова подяки від військових. Це додає сил і впевненості працювати далі – аж до Перемоги.
Ольга Могилат переконана: жінки – це опора тилу.
«Жінки шиють, плетуть, варять, збирають допомогу, координують логістику, добиваються правди і навіть воюють. Це неймовірна сила, яка допомагає тримати стрій», – підкреслює вона.
Попри активну громадську діяльність, Ольга Могилат встигає працювати в галузі освіти в Терешківській громаді. Там вона знайшла нових друзів і однодумців, які також долучилися до допомоги армії.
Та є ще одна річ, яка супроводжує її з дитинства – українська народна пісня. Вона співала ще у школі, а у студентські роки брала участь у багатьох фестивалях української пісні, зокрема в Криму, у Севастополі та Балаклаві.
«Було б круто повернутися туди знову – але вже з синьо-жовтим стягом», – каже Ольга з надією в голосі.
Юлія ШАБЛЯ
