У селі Мачухи – центральній садибі Мачухівської громади – можна побачити картину, яка викликає не лише занепокоєння, а й глибокий сум. На місці покинутих хат, де ще не так давно вирувало життя, з’являються стихійні смітники.
Колись тут жили родини, доглядали подвір’я, вирощували сади, виховували дітей. Сьогодні ж ці обійстя, господарі яких відійшли у вічність або залишили рідні місця, поступово перетворюються на осередки занедбаності. Замість квітів і зелені – пакети з відходами, старі речі та побутове сміття.
Це явище має не лише естетичний вимір. Стихійні звалища становлять реальну загрозу для довкілля: забруднюють ґрунти, сприяють поширенню шкідливих речовин, створюють осередки антисанітарії. У теплу пору року до цього додаються неприємні запахи та ризики для здоров’я людей.
Втім, проблема значно глибша. Вона – про ставлення до простору, у якому ми живемо. Про рівень відповідальності кожного мешканця громади. Адже такі смітники не виникають самі по собі – їх створюють люди. Покинуті хати стають зручним місцем для тих, хто не хоче дбати про належне поводження з відходами. І водночас – символом втрати поваги: до чужої праці, до пам’яті про тих, хто тут жив, і до власного села.
Вирішення цієї проблеми лежить не лише у площині контролю, а й у формуванні культури відповідального поводження з відходами. Укладання договорів на їх вивезення, дотримання правил благоустрою, небайдужість до стану довкілля – це прості, але необхідні кроки.
Бо чистота починається не з прибирання. Вона починається з усвідомлення: чуже подвір’я – не місце для твого сміття.
І поки це розуміння не стане спільним, покинуті хати й надалі мовчки розповідатимуть історію не лише про минуле життя, а й про сучасну байдужість.
Юлія ШАБЛЯ
Матеріал підготовлено за підтримки Асоціації Медіа Бізнесу завдяки фінансуванню від Українського Медіа Фонду
