Липень на Полтавщині пахне достиглим зерном, розігрітою сонцем стернею і свіжоскошеною соломою. Над безкраїми полями кружляють жайворонки, на вже зібраних ланах поважно крокують лелеки, а золотисті тюки соломи, мов великі круглі свічки, залишаються на згадку про ще один прожитий день жнив. Поряд хвилюються жовтими головами соняхи, зеленіє кукурудза, яка після довгоочікуваних дощів ніби ожила.
Саме таку картину ми побачили, побувавши на полях ПП «імені Калашника», де вирували жнива. Поки одні екіпажі молотять горох, інші – збирають у тюки солому, працюють на післяжнивному обробітку ґрунту, адже для аграрія завершення одного сезону означає початок підготовки до наступного.
Директор підприємства, заслужений працівник сільського господарства України Іван Степаненко цього дня особисто оглядав поля, цікавився ходом робіт, адже кожен гектар, кожна тонна урожаю – результат щоденної праці великої команди.
– До збирання озимої пшениці маємо 566 гектарів. На сьогодні залишилося близько 140 гектарів. Почали жнива ще на початку липня. Встигли зібрати близько 300 тонн пшениці, але потім пішли дощі, і роботи довелося призупинити. Згодом обмолотили озимий ріпак, а зараз завершуємо пшеницю та працюємо на горосі, – розповідає Іван Степаненко.
За словами керівника, середня врожайність озимої пшениці нині становить 46,2 центнера з гектара. При цьому різниця між полями відчутна: є ділянки, які дали близько 40 центнерів, а є й такі, де намолотили майже по 60.
Загалом цього року підприємству належить зібрати врожай із 1450 гектарів. До структури посівів входять озимий і ярий ріпак, озима пшениця, горох та ярий ячмінь. На кожен із п’яти комбайнів припадає приблизно по 300 гектарів роботи.
Цьогорічні жнива видалися непростими. Спочатку аграрії потерпали від дефіциту вологи, а коли зерно вже достигло – прийшли липневі дощі.
– Після великих дощів зерно довго не висихало. Вологість показувала 15,5–15,7%, а за таких показників працювати не можна, – пояснює директор.
Та, попри погодні примхи, у господарстві не втрачають оптимізму. Дощі, які дещо ускладнили збирання ранніх культур, стали справжнім порятунком для кукурудзи та соняшнику.
Головний агроном господарства Микола Курінний зазначає, що цьогоріч жнива розпочалися раніше звичного.
– Почали молотити вже 2 липня. Попрацювали три дні, після чого майже десять днів тривали дощі. Зараз погода дозволяє продовжити роботи. Зерно досягло потрібної вологості, тому активно збираємо озиму пшеницю, — говорить агроном.
За його словами, навесні потенціал урожаю був навіть вищим.
– У червні ми отримали лише 16 міліметрів опадів. Через це зерно не налилося повністю, місцями просто «догорало». Проте найкращі поля пшениці дали до 60 центнерів урожаю. Горох нині показує близько 32 центнерів із гектара, – зазначає Микола Курінний.
Особливої уваги заслуговує історія ріпаку. Навесні, коли культура перебувала у фазі цвітіння, поля накрили сильні заморозки. Тоді багатьом здавалося, що врожай уже втрачено.
– Ми, чесно кажучи, вже майже не сподівалися, що ріпак відійде після тих заморозків, – зізнаються аграрії.
Та природа вкотре продемонструвала свою дивовижну силу. Рослини відновилися, достигли і, попри всі випробування, забезпечили врожай. Середня врожайність озимого ріпаку склала 26,3 центнера з гектара, що за таких погодних умов у господарстві вважають дуже достойним результатом.
“Якщо він пережив такі катаклізми, то 26 центнерів – це хороший показник”, – говорить головний агроном.
Водночас фахівці зазначають: липневі дощі все ж можуть позначитися на якості зерна.
– Під час тривалих дощів трохи зменшується клейковина. Якщо спочатку зерно було янтарним, красивим, то тепер воно стало дещо тьмянішим. Але для соняшнику й кукурудзи ці дощі стали справжнім подарунком. Кукурудза вже почала згортати листя від спеки, а тепер ожила. Соняшник саме цвіте, має достатньо вологи і чудово розвивається, – пояснює Микола Курінний.
Поки на одному полі працюють комбайни, на іншому вже гуркоче техніка, яка готує землю під новий урожай. Після збирання гороху та ріпаку поля дискують, орють, готують до сівби озимих культур.
– Зараз після дощів ґрунт прекрасно ореться. Там, де сіятимемо озимий ріпак, землю вже обробляємо. Через кілька тижнів ще раз продискуємо – і площі будуть готові до посіву, – розповідає агроном.
На полі цього дня працювали п’ять комбайнових екіпажів, кожен виконував свою справу.
За штурвалами комбайнів працювали: комбайнер Микола Олексишин, помічник – Вадим Гавриш; комбайнер Олександр Туз, помічник – Валерій Стадніченко; комбайнер Павло Похила, помічник – Владислав Капиця; комбайнер Віктор Дорошенко, помічник – Владислав Дорошенко; а також інші механізатори господарства, без чиєї щоденної праці неможливі успішні жнива.
Спостерігати за роботою цих людей – особливе задоволення. Під палючим липневим сонцем комбайни рухаються полем майже синхронно, залишаючи за собою рівні смуги стерні. Кожен екіпаж добре знає свою ділянку роботи, кожен розуміє відповідальність за врожай.
Стоячи серед поля, ловиш себе на думці, що духмяний хліб починається не в пекарні й навіть не на елеваторі. Він починається тут – із землі, яка щороку проходить свої випробування разом із людьми. І поки над полтавськими ланами гудуть комбайни, а хлібороби, не зважаючи на примхи погоди, збирають вирощене, можна бути певним: українське поле живе. А разом із ним житиме і наша країна.
Юлія ШАБЛЯ
На завершення: після нашого візиту на поля ПП «імені Калашника» погода знову нагадала, хто в сільському господарстві має останнє слово. Уже вночі над Полтавщиною пройшла гроза, а синоптики прогнозують нові дощі найближчими днями. Для хліборобів це означає ще одне випробування, адже кожен день затримки може вплинути і на темпи жнив, і на якість зерна. Тож щиро бажаємо колективу господарства та всім аграріям нашого району сонячної погоди, справної техніки, безпечної роботи й вчасно зібрати все, що так дбайливо виростили. Нехай кожен колос знайде своє місце у засіках, адже за ним – праця людей, які від світанку до смеркання дбають про український хліб.
