Після повернення з фронту війна для багатьох ветеранів і ветеранок не закінчується, вона змінює форму. Бюрократичні процедури, оформлення пільг, пошук роботи, фізична та психологічна реабілітація стають новим фронтом. У Полтавській територіальній громаді намагаються відповісти на ці виклики через розвиток системи ветеранської підтримки, зокрема – через роботу Комунального закладу «Ветеранський центр Полтави».
Від фронту – до служіння громаді
Директор центру Олександр Потоцький – сам ветеран російсько-української війни. Із перших днів повномасштабного вторгнення він добровільно долучився до лав 116-ї окремої бригади територіальної оборони, служив командиром взводу, згодом – роти. Виконував завдання на Полтавщині, Сумщині та сході України. Його бойовий шлях завершився після тяжкого поранення у Соледарі в січні 2023 року. Після тривалого лікування та реабілітації він повернувся до цивільного життя і до роботи з такими ж ветеранами, як і сам.
«Я займався громадською діяльністю, допомогою побратимам. Ми перетиналися з ветеранським центром – і з часом я став його частиною», – розповідає Олександр Потоцький.
Його досвід, не лише управлінський, а й особистий, визначає підхід центру: тут намагаються не просто надавати послуги, а розуміти реальні потреби людей, які пройшли війну.
Зростаючий попит: тисячі звернень
Попит на послуги центру стрімко зростає. Якщо у 2024 році після відкриття закладу зафіксували близько 700 звернень, то у 2025-му – вже понад 3300. Лише за перший квартал цього року надійшло більше 1500 звернень, і цифра продовжує зростати.
Це свідчить не лише про довіру, а й про масштаб проблем, із якими стикаються ветерани/ветеранки та їхні родини. Серед найпоширеніших запитів: оформлення пільг і соціальних виплат; проходження медичних комісій; юридичні консультації; доступ до реабілітації; житлові та побутові питання.
Доступність як право на гідне життя
Один із головних бар’єрів – фізична недоступність послуг для жителів старостинських округів, віддалених від міста Полтави.
«Для багатьох, особливо людей з інвалідністю чи людей старшого віку батьків військових, доїхати до Полтави означає витратити цілий день», – пояснює директор.
У відповідь центр запровадив мобільні виїзні групи. Команда – юрист, фахівець супроводу та менеджер – регулярно відвідує старостати. За потреби долучається і психолог.
Багато звернень від ветеранів та ветеранок пов’язані не лише з відсутністю послуг, а з нерозумінням, як вони працюють. Наприклад, система монетизації пільг на опалення часто викликає обурення:
«Люди не розуміють різницю між фактичним споживанням і нормою. Хтось економить, а хтось топить на повну – і потім виникають питання», – каже Олександр Потоцький.
У цьому контексті центр виконує важливу функцію – пояснює, супроводжує і допомагає орієнтуватися в складній системі соціального захисту, забезпечуючи право ветеранів на інформацію і доступність державних механізмів.
Психологічна підтримка і спільнота
Окремий напрямок діяльності – психоемоційна підтримка та соціальна адаптація. У центрі працює психолог, проводяться індивідуальні консультації та групові зустрічі. Водночас значну роль відіграють неформальні практики – спортивні заходи, турніри, майстер-класи.
«Один із ключових способів адаптації – це спорт», — зазначає директор.
Футбол, більярд, настільні ігри допомагають фізично відновитися, повернутися до соціального життя, відчуття спільності. Особливо це важливо для ветеранів і ветеранок, які мають поранення або втирати кінцівок, та стикаються з ізоляцією.
Робота і нові можливості
Ще один виклик для людей, які повернулися з війни, – працевлаштування. Щоб забезпечити ветеранам і ветеранкам комфортну реінтеграцію та економічну самостійність, центр формує базу вакансій, співпрацює з бізнесами і поширює інформацію серед ветеранів. Паралельно підтримує тих, хто хоче започаткувати власну справу, зокрема через консультації щодо грантів.
Співпраця як умова ефективності
Ветеранський центр Полтави працює не ізольовано. Він взаємодіє з міською владою, державними установами, громадськими організаціями. Зокрема: організовують виїзди мобільних офісів Пенсійного фонду; співпрацюють із сервісними центрами МВС; передають проблемні питання на рівень управління ветеранської політики.
У громаді діє програма підтримки ветеранів і ветеранок та їхніх родин, яку планують розширювати.
Важливо, що центр намагається бути платформою для діалогу. Тут проводять зустрічі з ветеранами, громадськими організаціями, обговорюють проблеми і шукають рішення.
«Ми готові до критики, і до діалогу», — підкреслює Олександр Потоцький.
Такий підхід важливий, адже жодна програма підтримки не може бути ефективною без участі тих, на кого вона спрямована.
Виклики залишаються
Попри розвиток сервісів, виклики залишаються: зростаюче навантаження на центр; складність державних процедур; нерівний доступ до послуг у громадах; потреба в довготривалій психологічній підтримці. Водночас досвід Полтавської громади показує: навіть на локальному рівні можна створювати систему, яка не залишає людей наодинці із проблемами.
У працює 17 людей, серед яких – юристи, психологи, менеджери, фахівці з супроводу. Діяльність цих людей орієнтована не на досягнення кількісних показників, а, насамперед, на якісну допомогу. Аби кожен і кожна, хто за нею звертається, відчували повагу і підтримку.
«Ми – сервісна організація. Наше завдання – бути ближчими до ветеранів», – каже директор.
Адже за кожним зверненням – людина зі своєю історією війни.
Юлія ШАБЛЯ
Фото з архіву КЗ «Ветеранський центр Полтави»
Матеріал створено у співпраці з Волинським прес-клубом
