Вибір професії Олени Іванівни Мухіної був визначений ще в ранньому дитинстві. Вона часто хворіла через вроджену патологію легенів, але правильного діагнозу ніхто не ставив – лікарі підозрювали то бронхіт, то пневмонію. Довгі години в чергах до поліклінік, нескінченні огляди, невизначеність і боротьба за здоров’я сформували в маленької дівчинки рішучість – вона твердо вирішила стати лікарем, щоб допомагати людям.
Це рішення стало сенсом її життя. Після закінчення Луганського медичного інституту Олена Мухіна отримала направлення у Василівку, де стала головним лікарем місцевої амбулаторії, яка обслуговувала 11 навколишніх сіл. Пізніше, коли в Абазівці звели житло для медиків, вона переїхала туди і пропрацювала терапевтом аж до виходу на пенсію.
За десятки років роботи Олена Іванівна пройшла через безліч випробувань. Вона працювала без вихідних, виїжджала на виклики вдень і вночі, у дощ, сніг чи спеку. Часто доводилося діставатися до пацієнтів у складних умовах – переходити річку по трубах, одного разу навіть провалившись у воду взимку, або їхати на тракторі, який перевернувся дорогою. Двічі довелося приймати пологи в екстремальних умовах – один раз удома у породіллі в антисанітарії, інший – просто на вулиці неподалік амбулаторії.
П’ятнадцять років роботи у Василівці минули без жодного виклику «швидкої» – усіх пацієнтів лікувала сама. Особливо трепетно ставилася до найменших мешканців села, бо діти завжди були для неї найважливішими пацієнтами. Мешканці Абазівки добре пам’ятають, скількох людей вона буквально врятувала від смерті, і щиро шанують свою лікарку.
«Я не жила – я працювала», – з усмішкою каже Олена Іванівна, згадуючи всі роки без вихідних, без спокою і навіть без можливості відпочити. Лише зараз, коли нарешті з’явився вільний час, вона може дозволити собі подивитися телевізор або почитати улюблені книги. Особливе місце у її серці займають твори Ліни Костенко, слова якої сьогодні звучать особливо актуально.
20 березня Олена Мухіна відзначає ювілей. Друзі, знайомі, колишній очільник ветеранської організації Абазівського старостинського округу Володимир Лукаш щиро вітають пані Олену, бажають міцного здоров’я, радості й довгих років життя. Її самовіддана праця назавжди залишиться в пам’яті людей, яким вона дарувала здоров’я, силу й надію.
«Вісті»
