Проблема твердих побутових відходів для громад Полтавщини залишається однією з найскладніших: зношені полігони, несанкціоновані звалища, обмежені бюджети та низький рівень сортування. Водночас у регіоні вже є приклади рішень, які працюють на практиці — і які можуть бути масштабовані в інших громадах.
Комплексне планування замість точкових дій
Однією з ключових передумов позитивних змін у сфері ТПВ на Полтавщині стало впровадження обласної комплексної програми поводження з відходами. Вона дала громадам рамку для системних рішень, а не разових акцій.
Замість фокусу лише на вивезенні сміття, громади почали: проводити інвентаризацію полігонів і стихійних звалищ; планувати роздільний збір і сортування; шукати інструменти для зменшення захоронення відходів; працювати з населенням через інформаційні кампанії.
Чому це спрацювало: громади отримали зрозумілу логіку дій і аргументи для залучення коштів — як з обласних програм, так і з конкурсів розвитку.
Що можуть перейняти інші громади: починати не з купівлі техніки, а з планування — навіть простого, але реалістичного плану поводження з ТПВ на 3–5 років.
Миргород: сортування як економічно виправдана модель
Миргородська громада стала одним із прикладів, коли сортування ТПВ перестало бути лише екологічною декларацією. Громада реалізувала проєкт мобільного сортувального комплексу, який працює на базі комунального підприємства.
Рішення включало: встановлення сортувальної лінії; організацію роздільного збору в закладах освіти; навчання персоналу; інформаційну роботу з мешканцями. У результаті значна частина відходів відбирається як вторинна сировина і не потрапляє на полігон.
Чому це спрацювало:
громада почала рахувати не лише витрати, а й потенційні надходження від вторсировини;
рішення було інтегроване в роботу комунального підприємства, а не створене «паралельно»;
сортування супроводжувалося просвітницькою роботою.
Що можуть перейняти інші громади: навіть невелика сортувальна лінія зменшує навантаження на полігон і продовжує його ресурс, що економить кошти в середньостроковій перспективі.
Екобус: як вирішити проблему небезпечних відходів без будівництва інфраструктури
Окрема проблема для громад — небезпечні побутові відходи: батарейки, лампи, ртутні термометри. Будівництво спеціалізованих пунктів збору для кожної громади є фінансово недосяжним.
На Полтавщині цю проблему вирішили через мобільний Екобус, який за графіком відвідує громади та приймає небезпечні відходи.
У результаті тисячі мешканців отримали легальний спосіб позбутися небезпечних відходів; десятки тонн токсичних матеріалів не потрапили на полігони; громади не несли витрат на утримання стаціонарних пунктів.
Чому це спрацювало: рішення регіональне, а не локальне. Одна мобільна одиниця обслуговує десятки громад.
Що можуть перейняти інші громади: кооперацію. Спільні рішення часто дешевші та ефективніші за індивідуальні.
Робота з мешканцями як частина інфраструктури
У громадах, де запроваджували опитування та публічні обговорення якості послуг з поводження з ТПВ, рівень довіри до комунальних служб виявився вищим. Люди охочіше: сортують відходи; користуються офіційними сервісами; повідомляють про стихійні звалища.
Отже, без комунікації навіть найдорожча інфраструктура працює наполовину.
Що це означає для сусідніх громад
Досвід Полтавщини показує: ефективне поводження з ТПВ — це не про «ідеальні технології», а про реалістичні рішення, адаптовані до можливостей громади.
Успішні кейси мають спільні риси: поетапність; опору на комунальні підприємства; міжмуніципальну співпрацю; постійну роботу з мешканцями.
Ці підходи не потребують мільйонних інвестицій одразу, але потребують управлінської послідовності.
Чому це важливо зараз
Умови воєнного часу та обмежених бюджетів змушують громади шукати рішення, які дають максимальний ефект за мінімальні ресурси. Досвід Полтавської області доводить: такі рішення вже існують — і вони працюють.
Юлія ШАБЛЯ
Матеріали підготовлені за підтримки Української Асоціації Медіа Бізнесу завдяки фінансуванню від Українського Медіа Фонду
