Наталія Гавриленко, яка народилася й виросла у селі Супрунівка Полтавського району, впродовж останніх восьми років живе та працює в італійському містечку Меліто-ді-Порто-Сальво, де мешкає багато українців. Цих людей від Батьківщини відділяють тисячі кілометрів, проте ніякі відстані не здатні притупити їх любов до рідної землі – єдиної і неповторної, а тепер – умитої кров’ю українських воїнів та сльозами дітей і жінок.
Наталя з жахом пригадує ранок 24 лютого, коли до них докотилася звістка про початок російсько-української війни.
«Ми відразу не повірили, але батьки зателефонували і підтвердили, що почалася війна. Нас охопив стан шоку – ніхто з наших не вийшов того дня на роботу. Трохи оговтавшись, вирішили, що не сидітимемо, склавши руки, будемо допомагати, чим зможемо. Ми терміново дали клич серед італійців. Я працюю у родині медиків. Почувши таку страшну звістку, вони швидко зреагували та надали три великі коробки медикаментів для українців».
Як українки, серед яких уродженка Полтавського району Наталія Гавриленко, вболівають й підтримують рідну Батьківщину та воїнів, які її захищають дивіться у сюжеті “Вістей“.
Перші три місяці воєнного вторгнення італійці активно допомагали українцям. Дітей без проблем влаштовували в дитячі садочки, надавали продукти харчування. Згодом тамтешня політика зіграла свою роль і допомога ослабла. Майже у кожній сім’ї був конфлікт на цьому ґрунті. Наталя розповідає, що відвідувала мітинг у Мілані на підтримку України, у той час у Римі більшість підтримують путіна.
Українська спільнота у містечку Меліто-ді-Порто-Сальво зв’язалася із волонтерами з Чернівців, зокрема з Ольгою Топиркіною, та почали передавати допомогу для воїнів ЗСУ. Чернівецькі хлопці, які працювали в Італії, підвозили вантажі до кордону, далі їх зустрічали волонтери. Також збирали кошти й перераховували на Фонд Притули. Долучалися люди з Кременчука, Полтави, Харкова, Дніпра, Чернівців, Вінниці.
«З вересня ми почали робити окопні свічки. Спочатку вивчили всю інформацію, технологію і почали крутити. Бляшаночки на свічки збираємо усім колективом. Я спеціально купую продукти у металевих баночках, щоб далі використати їх на свічки. Разом з чернівецькими колегами відпрацювали власний механізм – ми накручуємо папір у баночки, кладемо до посилки віск чи парафін і відправляємо до Чернівців. Вже там волонтери й волонтерки мають в арсеналі зручний воскоплав, вже на місці плавлять і заливають свічки. Потім вироби направляють хлопцям на фронт. Маємо теплі й щирі відгуки від бійців Збройних сил України. Вони дякують за нашу допомогу. А ми щасливі, що маємо можливість допомагати. Українці ніколи не здадуться! Бо вони борються за своє майбутнє і майбутнє своїх дітей», – переконана Наталія Гавриленко.
Зараз українці по всьому світу єдині, як ніколи. Їх допомога зігріває й надихає. А пані Наталя з далекої Італії, як і мільйони інших на різних континентах, мріють, щоб на рідній Батьківщині запанував мир.
Юлія ШАБЛЯ.
Фото з особистого архіву Наталії Гавриленко.
