Історія полтавки Ірини Федорівни Гагіної – одна з тих, що викликає бурю емоцій, змушує затамувати подих і нарешті видихнути, бо, переживши пекло, вона знайшла в собі сили врятувати своє життя від домашнього тирана.
Чому терпіла наругу, боячись сказати людям бодай слово про ті жахіття, які відбувалися у її сімейному житті майже щодня, і яка внутрішня міць дала їй силу вирватися із чорних тенет маніпуляцій, знущань, образ та побоїв, – далі у матеріалі.
Ірина Гагіна виросла у прийомній родині, яка у дуже ранньому віці взяла її на виховання з дитячого будинку. Змалку Іра відчула на собі весь тягар виховання прийомними батьками. Тато, бувало, говорив неприємні речі, а мама дозволяла собі розпускати руки. Як тільки дівчина підросла, закінчила школу, й влаштувалася працювати на завод, вдома їй натякнули, що пора виходити заміж. Тоді на життєвій дорозі пані Ірини трапився він – її майбутній чоловік Микола.
«Він ще тоді часто приходив на побачення із запахом спиртного. Мені це не подобалося. Я дуже не хотіла заміж, проте батьки наполягли…Вперше він мене вдарив, коли я була вагітною сином. Це повторювалося регулярно», – каже Ірина Федорівна.
Вона спробувала пожалітися мамі, але та жорстко відрубала: «Вийшла заміж – примиряйся!» Ірина намагалася примирятися, а її чоловік із кожним днем нахабнів та дозволяв собі більше й більше.
Ситуація вкрай погіршилася, коли подружжя розпочало будувати будинок. Ірина Гагіна постійно працювала, сина Сергія забрали на виховання її батьки. Якось, пораючись по господарству, Ірина, яка на той час була вагітною, поранила палець теркою для овочів, намагалася залити рану зеленкою, але панічно боялася виду крові й втратила свідомість. Чоловік, побачивши цю картину, мовчки переступив непритомну Ірину й пішов у справах. Коли вона прийшла до тями, стала питати, як він так міг вчинити…І тоді, озвірілий, він виштовхав її на вулицю, на сніг, в одному халаті й кімнатних капцях. Вона стукала в двері, благала дати їй речі. Тоді Микола схопив її за комір й з усієї сили штурхнув на землю. Ірина впала на притрушений снігом металевий чан і це призвело до втрати другої дитини…До правоохоронців жінка не звернулася, бо дуже боялася, й чоловікові знову все зійшло з рук.
Будинок добудували. Ірина народила донечку Лізу. Чоловік Микола став ще більше зловживати алкоголем, пропивав гроші й знущався над своєю дружиною.
«Він бив мене дуже часто, принижував. Донька була маленькою, ми тікали з дому й ночували на вокзалі. І це повторювалося знов і знов. Якось після чергових побоїв я пішла на горище, глянула на бантину й захотіла накласти на себе руки…Але згадала про донечку, вона зовсім малесенька й нікому, крім мене, не потрібна. Я полишила ці думки», – пригадує пані Ірина.
«Коли синові було років 16, ми з дітьми сиділи на кухні, а Микола десь пив зі своїми друзями. Ми не почули, як він повернувся додому й постукав у двері. А коли почули грюкіт, син пішов відкривати двері – оскаженілий батько вдарив його», – наводить ще одну жахливу картину свого сімейного життя Ірина Гагіна.
«Якось він допився до того, що схопив каністру з бензином і хотів розливати його по кімнаті та підпалити. Нагодився Сергій, вирвав з рук каністру, вибіг з хати й викинув каністру за паркан, – приголомшує черговим моторошним епізодом жінка. – Мої діти не знали дитинства…Постійні бійки, сварки й знущання. Я найбільше шкодую зараз, що не змогла тоді захистити від цього монстра своїх дітей».
На щастя, діти Ірини Федорівни виросли хорошими людьми, якими вона дуже пишається. Вони дали їй сили врятувати себе від насильства.
Зі слів Ірини Гагіної, її чоловік шляхом обману привласнив собі квартиру, яку подружжя купувало для доньки за кошти, виручені від продажу нерухомості Ірининих батьків. Тепер вдається до шантажу, маніпулюючи правом власності на житло. Уже п’ять років тягнуться суди по цій справі.
Починаючи з 2014 року, Микола почав виганяти дружину зі спільного дому. Доводив до божевілля своєю тиранією, знущався, бив, допоки дійшло до того, що Ірина Федорівна таки наважилася й залишила будинок, притиснувши до грудей лише паспорт та медалі й ордени своїх батьків. Відтоді, впродовж 10 років, він не впускає її до будинку навіть забрати особисті речі. Жінка проживає то в доньки, то в сина.
Микола особисто подав на розлучення, але Ірину на суд не викликали, а якимось чином розлучили без згоди й поділу майна. Вона була у розпачі…
Випадково Ірина Гагіна звернулася до Центру допомоги врятованим, який діє за підтримки Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні, UNFPA та ГО «Інноваційні соціальні рішення» у місті Полтаві, та дізналася, що там їй можуть допомогти.
В закладі пані Ірину зустріла координаторка Центру Наталія Дерябіна, кейс-менеджерка Тетяна Ласкавенко, психологиня Катерина Бабінчук.
«Я потрапила до Центру допомоги врятованим тоді, коли на душі було геть погано. Мене зустріли, вислухали…Я не все можу розповісти дітям, ніколи нічого не розповідала на роботі, хоча весь час ходила із синцями на лиці, але колеги ніколи не питали мене, звідки вони. А тут я знайшла віддушину, порозуміння, роз’яснення. Я зрозуміла, що треба переступити через усе й жити далі. Якби ж ці люди зустрілися мені раніше. Мені тут допомогли налагодити психоемоційний стан, вислухали», – говорить Ірина Гагіна.
Психологиня Центру Катерина Бабінчук, яка займається випадком пані Ірини, наголошує: «У стані домашнього насильства людина не усвідомлює, що відбувається. Бо все починається з маніпуляцій, обзивань, штовхань. Людина зазнає психологічних змін, у неї змінюється психіка, вона адаптується до цього стану і, коли насильство набуває інших форм, то людина не усвідомлює, що вона перебуває в насильстві. Якщо людина вже усвідомила, що вона – в домашньому насильстві, велику роль відіграє підтримка з боку друзів, родичів, дітей. Самостійно з цього вийти дуже складно, треба бити в усі дзвони!».
На сьогодні Ірина Гагіна продовжує боротьбу зі своїм кривдником. Через суди вона намагається повернути квартиру у власність доньки і готова йти до кінця, вірячи, що правда переможе підступну брехню.
Від початку повномасштабного вторгнення вона разом з дітьми, невісткою активно волонтерять. Власноруч виготовляє деталі до дронів, допомагає збирати кошти на ремонт автомобілів для армії. За свою діяльність має відзнаки від військових командирів. Свою життєву перемогу Ірина Гагіна вже здобула, розірвавши стосунки з тираном. Тепер чекає перемоги України.
Юлія ШАБЛЯ
Матеріал створено за підтримки Волинського прес-клубу
