Українців не здивуєш коровою, козою чи телятком, а от, побачивши великого чорного буйвола, перехопило б дух у кожного.
У рамках освітньої програми MediaДім сталого розвитку для локальних журналістів, у серпні я відвідала Закарпаття, побувавши зокрема й на унікальній буйволячій фермі «Карпатський буйвіл», де утримують 118 тварин.
Колоритна ферма розташована поблизу Виноградова, серед сизих Карпатських гір, неподалік кордону з Румунією та Угорщиною.
Історія буйволячої ферми розпочалася у 2009 році, коли мешканець міста Хуст Роман Миколайович Федько вирішив відновити справу свого діда, який у свій час утримував карпатських буйволів та був розкуркулений радянською владою. Тоді у діда пана Романа буйволів відібрали, перемістили в колгосп, а пізніше через нерентабельність – вирізали.
Спочатку Роман Федько придбав декілька тварин та почав нарощувати поголів’я. На сьогодні стадо налічує 118 буйволів. Господар має власну справу, яка дотує утримання й відновлення цього унікального виду тварин. Колись буйволи доживали до 50-60 років, пізніше клімат змінився, як і якість кормової бази, поля почали обробляти пестицидами, гербіцидами, хімічними добривами. Тривалість життя буйволів зменшився. На фермі у Виноградові найстаршій буйволиці 36 років.
На етапі становлення ферми схожого господарства в Україні не було та й досі немає, тому і вчитися було ні на чому, окрім розповідей старих людей, які колись займалися вирощенням буйволів. Здавна цих тварин використовували як тяглову силу, не для молока, і не для м’яса.
За роки буйволи прижилися у цій місцевості, почали розмножуватися. Наразі тварини дають молоко, хоч і не в промислових кількостях. Це дозволяє виготовляти різноманітну продукцію для дегустацій і небагато – для продажу. Основне завдання власників ферми – зберегти і відновити популяцію рідкісного виду великої рогатої худоби.
Щоб тварини почувалися комфортно та давали молоко, їм створюють спеціальні умови – випасають, дозволяють багато рухатися, купатися в річці, сидіти в багнюці. До речі, саме завдяки багнюці, якою тварини покривають своє тіло, вони рятуються влітку від спеки й нашкірних паразитів. Кірка з болота твердне, захищає буйволів від палючого сонця, знерухомлює паразитів, які потім відпадають разом з брудом.
На фермі буйволів не вакцинують, не застосовують ані методу штучного запліднення, ані штучного вигодовування буйволенят. Усі тварини мають паспорти, а їх родовід суворо контролюється аж до четвертого коліна.
На фермі «Карпатський буйвіл» працюють 15 людей, які випасають тварин, доглядають та годують, переробляють молочну продукцію та проводять екскурсії й дегустації.
Часто власникові ферми Роману Федьку пропонують продати буйволів, але він не погоджується, береже тварин. Наростити поголів’я досить важко та й буйволи за межами Закарпаття часто втрачають своє здоров’я.
Батьківщиною буйволів є, насправді, румунські Карпати. Перша згадка про тварин зустрічається у туристичному довіднику Австро-Угорщини майже сторічної давнини, у якому рекомендують при відвідуванні Підкарпатської України та Притисянської низовини подивитися, як у річці Тиса купаються чорні велетні.
За офіційними джерелами, за даними перепису 1920-1921 років, на Закарпатті налічувалося 2200 буйволів, а у 1991 році – всього 38.
Вже багато років до ферми «Карпатський буйвіл» з усіх куточків України і з-за кордону з’їжджаються туристи, щоб на власні очі подивитися на незвичайних тварин. Найбільше їх навесні, у березні, квітні, травні, а також наприкінці літа й у жовтні.
Окрім цікавої екскурсії, гостям пропонують смачну дегустацію крафтової продукції з буйволячого молока – згущене молоко, йогурти, крем-сир, вершкове масло, декілька видів сирів, зокрема й «Панір», який можна смажити на грилі.
Молоко буйволиць дуже корисне для здоров’я людини, його можна вживати діткам і вагітним жінкам. Воно не містить бета-казеїну типу А1.У ньому присутній бета-казеїн типу А2, його навіть більше, ніж в коров’ячому молоці, тому молоко легше перетравлюється організмом людини.
Щодня кожен буйвіл з’їдає півтора тюка сіна. За бажанням, відвідувачі ферми, а також її офіційного сайту, можуть задонатити тваринам на харчі та зробити свій внесок у збереження унікального виду карпатських буйволів.
Юлія ШАБЛЯ
Фото та відео авторки
