У стінах Полтавського літературно-меморіального музею Івана Котляревського відбулася подія, яка поєднала в собі глибину української історії, силу народного духу та творчу енергію нашого часу. Тут презентував свою четверту персональну виставку Назар Божинський — митець, чия багатогранність вражає: архітектор, кобзар, лірник, торбаніст, художник, майстер народного декоративного мистецтва, а головне — невтомний дослідник і зберігач української культурної спадщини.
Організаторами події стали Департамент культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації, обласний центр народної творчості, департамент культури Полтавської міськради та музей Котляревського. Символічно, що виставка відбулася саме тут — у храмі пам’яті автора «Енеїди», в місці, де звучить український дух.
«Це подія неординарна, — підкреслила ведуча. — Ми зустрічаємось із людиною глибокої культури й таланту, кобзарем, живописцем, майстром музичних інструментів, який не лише їх створює, а й володіє ними з віртуозністю справжнього митця».
Назар Божинський не просто зберігає, а відроджує — з любов’ю, розумінням і майстерністю. На виставці були представлені інструменти, які колись звучали на українських просторах: бандури, кобзи, ліри, торбан, цимбали, сопілки, свищики. Окреме місце зайняли роботи з кераміки та народного одягу — брилі, сорочки, сіряки, створені за зразками, знайденими в музеях, або відтворені за описами.
«Багато з того, що мені було потрібно, я не міг знайти ніде — ні купити, ні позичити, — ділиться Назар. — Тоді я вирішив: зроблю сам. Так народжувались не лише інструменти, а й одяг, кераміка, речі побуту, в яких відлунює історія».
Митець також звертає увагу на забуті інструменти — зокрема цимбали, які втрачаються з пам’яті східноукраїнської традиції. Він відтворив слобідські цимбали за описами та зображеннями початку ХХ століття, тим самим зробивши вагомий крок до їх повернення в українську культуру.
Важливість кобзарства в сучасному контексті важко переоцінити. І не дарма ця традиція у 2024 році ввійшла до репрезентативного списку ЮНЕСКО як нематеріальна культурна спадщина. Назар Божинський — один із тих, хто не дозволяє цим скарбам загубитися, а натомість відкриває їх сучасникам і передає молодому поколінню.
Його роботи — живі артефакти, що говорять із відвідувачем мовою серця. А сам Назар — не лише майстер, а й учень великих: Тараса Компаніченка, Олександра Саніна, Костя Черемського та Віктора Мішалова. Сьогодні ж він сам є наставником і натхненником для нової генерації кобзарів.
На виставці автор представив також свої картини. Усі вони незвичайні, кожна з них символічна, наповнена глибоким змістом. На полотнах Назара Божинського – кобзар, козак, українська родина, затоплені вітряки, предмети побуту, і навіть він сам. Більшість сюжетів та образів, каже автор, йому наснилися.
Підтримати митця прийшло чимало полтавців, друзів, знайомих, студентів. Відвідувачі із захопленням слухали цікаву презентацію Назара Божинського, споглядаючи його унікальні твори. Ця виставка – живе доторкання до джерел, до тієї глибини, з якої виростає українська ідентичність. А Назар Божинський — її мудрий провідник у часі.
Юлія ШАБЛЯ
