Коли страшна війна прийшла на українську землю, мільйони людей згуртувалися, щоб протистояти агресору. Багато людей подалися у військо, щоб захищати Батьківщину зі зброєю в руках, а багато-хто доєднався до волонтерських ініціатив, щоб надійно тримати тил, допомагати військовим донатами, продуктами харчування, амуніцією, засобами маскування від ворожого ока.
Мешканка Великої Багачки Миргородського району Юлія Олексієнко розпочала волонтерити взимку 2022-го – виготовляла окопні свічки для воїнів. Жінка збирала кошти, закуповувала сировину та відправляла на передову тисячі свічок.
Пізніше сталися страшні події у житті Юлії Олексієнко, які спонукали робити ще більше для української армії, не опускати рук. У жорстокому бою під Бахмутом загинув хрещений батько її онуки, а рідний племінник, оборонець Маріуполя, потрапив у російський полон. Біль і горе розривали душу, а руки робили. Щоб хоч чимось підтримати наших воїнів.
У свій час доля звела Юлію з потужним полтавським волонтером Ігорем Семенчею з осередку «Гайдамаки Полтавщини», який познайомив її з пані Вірою Бровченко та Вірою Гиркою, які займалася плетінням маскувальних сіток у музичному училищі. Майстрині вмовили Юлію Олексієнко плести сітки. Не все виходило спочатку, але з часом ремесло сіткоплетіння вона освоїла настільки, що могла навчати інших.
У серпні 2023 року ініціативу «ховати військових від ворожих очей» пані Юлії підтримав земляк Володимир Бірук із Красногорівської школи. Також доєдналися навчальні заклади із села Балюки та Якимового. Згодом виявили бажання виготовляти маскувальну амуніцію колективи педагогів із сіл Кротівщина, Остап’є, Красногорівка, Мостовівщина, Степанівка, Балаклія, Радивонівка, Широка Долина та із селища Велика Багачка. Навчальні заклади проводили благодійні ярмарки, а на виручені кошти купували сировину для сіток. Процес виробництва налагодили належним чином: одні – кроїли, інші – різали тканину, розбирали мішковину для виготовлення кікімор, плели, пакували…Згодом у кожному селі волонтери поставили саморобні верстати для автоматичного нарізання тканини.
З часом мережа шкільних закладів перетворилася на потужну волонтерську команду, здатну замаскувати не лише звичайну військову техніку, а й найпотужніші її зразки.
Тоді майстрині отримали подяки й подарунки від командирів військових частин та море теплих слів.
Жіноча волонтерська група плете сітки за запитами своїх односельців, тобто кожне замовлення виготовляється адресно на замовлення воїнів-земляків. А найбільшою нагородою для трудівниць-волонтерок є щирі слова вдячності від військових, яким маскувальна амуніція зберігає життя. Часто хлопці самі надсилають кошти на тканину і замовляють сітки.
З часом Юлія Олексієко познайомилася з іншими волонтерами з Миргородщини, з Полтави, із Зіньківщини. Налагодила співпрацю із старостою Ставківського старостату Зіньківської громади, членом волонтерського корпусу «Все буде Україна!» Володимиром Бараном, волонтером Олександром Каніболоцьким, який надав значну суму коштів на придбання тканини для сіток.
Крок за кроком, спільними зусиллями небайдужих волонтерів вдається доставляти на передову сувої маскувальної амуніції. Пані Юлія особисто відправляє їх військовим через поштового оператора «Нова Пошта». Допомагають із доставкою до відділень водії Олег Гирка, Сергій Гришко, Олег Дудка.
Інколи жінки-волонтерки відчувають фізичну та моральну втому, але щойно отримують черговий запит від земляків, відразу активізуються, адже фронт потребує надійного тилу та працьовитих рук.
Юлія ШАБЛЯ
Фото з особистого архіву Юлії ОЛЕКСІЄНКО
