Опішнянська територіальна громада Полтавського району, яка налічує 8200 мешканців, вважається гончарним брендом України. На початку ХХ століття опішнянську кераміку включали до колекцій найбільших музеїв країн Європи та Америки. У 90-ті роки гончарна справа в опішнянському краї дещо занепала, немає жодного заводу з виробництва кераміки. На території громади залишилося всього кілька майстрів-гончарів, які власними руками уміють виготовляти унікальні глиняні вироби. Саме тому у громаді вирішили відродити гончарне ремесло, відкривши Опішнянську артіль. За словами очільника громади Миколи Різника, минулоріч громада виграла на розвиток цього проєкту грант на 500 тисяч гривень. Закупили обладнання – печі, гончарні круги. Загалом виконали роботи на 20 відсотків. Планували проводити навчання, виробляти кераміку та заохочувати приїздити до Опішні туристів, але не встигли, бо почалася війна…
Тема туризму неабияк підтримується з боку місцевої влади. Розкішна природа, неповторні ландшафти, значна кількість архітектурних пам’яток, культурних центрів дають можливість для створення екскурсійних маршрутів саме через Опішню. Край славиться автентичними та самобутніми об’єктами культурної спадщини. Серед них – Національний музей-заповідник українського гончарства, етнопоселення «Старий хутір», етносадиба «Лялина світлиця», ботанічний заказник Котове, Різдво-Богородична церква та інші. Є в Опішні так зване «місце сили» – Сторожова вежа, споруджена у 2021 році, на одній з найвищих точок Полтавщини, як реконструкція вежі козацької фортеці початку 18 століття, висотою 12 метрів. Із Сторожової вежі відкриваються мальовничі краєвиди на землі Oпішнянської громади та Городище роменської культури 8-12 ст. н.е. Це великий пагорб, за яким протікає річка Ворскла.
Славиться Опішня й своїми масовими заходами: «Опішня трейл» (біговий марафон по пагорбах та болотах), «Опішня СливаФест» (культурно-гастрономічний фестиваль, який популяризує бренд опішнянської сливи та відроджує традиційну автентичну кухню), Національний фестиваль гончарства. Щороку громаду відвідують тисячі людей, охочих подивитися на видовища.
Громада живе та розвивається за рахунок надходжень ренти від видобутку газу, орендної плати за землю. У минулому році в Опішнянській громаді створили перше в Україні аграрне комунальне підприємство. Збір урожаю соняшника та кукурудзи дало непоганий прибуток – 1 мільйон гривень. Згодом купили новенький трактор за три мільйони та планували розвивати аграрне підприємство. Та війна змінила плани опішнянських аграріїв – поля засіяли соєю, кукурудзою, морквою, а також посадили картоплю. Якщо не зможуть продати зернові та овочі, каже Микола Різник, принаймні буде чим нагодувати своїх людей та тимчасових переселенців, яких у громаді проживає більше півтори тисячі. Людей розмістили у приватних садибах та у таборі. До послуг переселенців – Туристично-інформаційний центр громади, де є WI-FI, телевізор, зона розваг для дітей. Також тимчасові гості беруть в оренду велосипеди та мандрують велосипедними маршрутами, насолоджуючись краєвидами та природою.
Силами громади харчують місцеві загони територіальної оборони, а також військові частини, розташовані на цій території. За словами Миколи Різника 70 відсотків витрат бере на себе громада, 30 – військове керівництво.
Опішнянська громада розташована зовсім неподалік від адміністративного кордону із Сумською областю, де велися бойові дії. Завдяки ЗСУ наступ ворога вдалося зупинити, але опішняни на власні вуха чули вибухи. Громада націлена всіляко підтримувати українську армію та готова стати на захист рідної землі. Усі цікаві проєкти, які тимчасово призупинилися, обов’язково відновляться після Перемоги, яка неодмінно буде за нами!
Юлія ШАБЛЯ.
Графіка “Вісті”.
