Близько чотирьох місяців тому «Вісті Полтавського району», спираючись на слова жителів села Пологи Новосанжарської територіальної громади, підіймали на загал болючу тему місцевих – відсутність якого-небудь нерегулярного (а особливо постійного) транспортного засобу, який би доставляв їх до центру громади.
З того часу «автобусна» проблема села Пологи не зрушила з мертвої точки, люди продовжують витрачати величезні кошти лише на дорогу до Нових Санжар, де зібрані всі необхідні для селян установи, як-то: лікарня, нотаріат, відділення банку, військкомат тощо. В очікуванні мешканців села на новий автобус минають роки.
Люди вчергове звертаються до місцевої влади, щоб там почули їх – «село вкрай потребує доступного й регулярного транспорту».
Чому питання пасажирського перевезення не вирішується, хто в цьому винен та скільки ще чекати бідолашним мешканцям, з’ясовували журналісти видання.
«Нам обіцяли автобус, але люди так і продовжують добиратися до Нових Санжар через Полтаву по 300 грн або винаймають автівки за дуже високими цінниками. Село у нас невеличке, багато проживає людей пенсійного віку. Де ж у них такі гроші, щоб за одну поїздку витрачати по 500-700 гривень? На своїй дачі, що знаходиться в Пологах, я благодійно прихистила 60-річну родичку, Катерину Легезу, яка змушена часто їздити до Нових Санжар у справах. Туди жінка дістається автобусами через Полтаву. Останнього разу, за її розповіддю, плачучи, йшла пішки, доки добрі люди не підвезли. На жаль, її приклад не поодинокий», – говорить Тетяна Дружинець.
Як тимчасове рішення, голова Новосанжарської ТГ Геннадій Cупрун запропонував селянам нерегулярний автобус, що курсував би з їхнього села до центру громади раз на тиждень. Для цього охочі мають записатися за телефоном до спеціалістки в цьому питанні та чекати, доки назбирається необхідна кількість пасажирів. Однак мешканці обурені, й стверджують, що «так керівники лише замилюють очі», а не вирішують реальну проблему.
«Тітка щомісяця записується до спеціалістки в селищну раду, щоб хоч якось потрапити у справах до Нових Санжар. Так само їй щоразу й відмовляють, – додає Тетяна. Це якесь знущання над бідолашними людьми! Просто терпець вже вривається!».
Про свою малу Батьківщину турбується й 74-річний Микола Гулак. Він впевнений, що місцеві керівники створили занадто нездійсненні умови, коли хочуть, щоб на автобус записувалась максимальна кількість пасажирів.
«Такого ж в реальності бути не може. По-перше, в селі скільки жителів немає, – запевняє Микола Петрович. Було б добре, якби ми перейняли досвід с. Мала Перещепина. Там курсує автобус «М. Перещепина – Полтава», який заїжджає у Писарівку, Ватажкове, Головач. Буває так, що з Малої Перещепини одна-дві людини спочатку їдуть, але по дорозі назбираються й їде вже повний автобус».
Спеціалістка Новосанжарської селищної ради Аліна Гринь стверджує, що автобус готовий возити людей раз на тиждень, але мешканці досі не можуть обрати конкретну дату, яка б влаштовувала всіх.
«За цей час дуже мало людей телефонувало, напевно, незацікавлені. Найбільше на один день записалося 5 людей, що дуже мало при очікуваній кількості пасажирів», – каже жінка.
Вона підтвердила, що з лютого цього року нерегулярний автобус так ще ні разу й не вийшов на маршрут.
Кожного з цих мешканців по-різному торкається відсутність автобусного сполучення, однак вони мають спільну думку щодо можливого рішення.
«Я розумію, що треба, щоб максимальна кількість людей записалася на один і той же день, але так не буде. Виходом було б якби з Пологів дорогою забирали й мешканців Малої Перещепини та інших сіл. Люди б звикли, що курсуватиме постійно транспорт й знали приблизний час. Головне, аби ходив автобус, а люди будуть», – ділиться думками 70-річна Олена Бардіна.
«Ми тільки “за”, щоб автобус міг по дорозі забирати пасажирів й з сусідніх сіл, повз які курсуватиме. Приміром, Пристанційне, Мала Перещепина та інші», – додає Тетяна Дружинець.
Місцеві пов’язують відсутність у їхньому селі автобуса зі створенням Новосанжарської ТГ. На їх думку, це сталося через об’єднання свого часу 25 сіл у територіальну громаду, центром якої стали Нові Санжари. Громаду то створили, але до сих пір не забезпечили жителів Пологів належним транспортним сполученням з її центром. «Коли зробили адміністративний центр з усією важливою для її жителів інфраструктурою у Нових Санжарах, то ми вже нікому й не потрібні», – підсумовують загальну думку жителі.
70-річна Лідія Кас’ян була присутня під час нещодавнього зібрання, коли про проблему її односельців розповіли на всю країну в сюжеті телемарафону «Єдиних новин». «Однак ситуації це докорінно не змінило», – зізнається пенсіонерка.
«Якщо треба в Нові Санжари – люди спочатку їдуть в Полтаву, з неї – туди. Ми платимо такі великі податки, та хіба на них вже не можна було придбати власний автобус, хіба це так тяжко?, – бідкається Лідія Тимофіївна. – Просто ніхто не хоче цим займатися, наші проблеми нікому не цікаві. Ось наприклад, до нас на тимчасове проживання приїхав переселенець, у якого є мікроавтобус. Може якби його запитали, то він би погодився своїм транспортом кілька разів на тиждень їздити до Нових Санжар. Повірте, ми (ред. – пенсіонери) платили б за проїзд, не треба нам безкоштовного, але ж дайте автобус, щоб можна було без проблем поїхати по справах».
Не так давно очільник громади Геннадій Супрун у коментарі журналістам «Вістей» заявляв, що влітку планується придбання соціального автобуса, який буде здійснювати перевезення пільгових категорій територією громади.
«Я все сподівалася, що в бюджеті знайдуть гроші, щоб купити власний автобус. Минуло вже досить часу, щоб вирішити дану проблему, але все як і раніше: люди вимушені винаймати машини за скажені ціни. Про людей ніхто не дбає», – нарікає Олена Федорівна.
Місцеві часто з сумом згадують минуле, коли село було у складі Малоперещепинської громади. «Тоді, – говорять місцеві, – постійно ходив мікроавтобус два рази на тиждень по вівторках та п’ятницях. Мали й хорошого водія Володимира Рябуху, який з повагою ставився до своїх пасажирів».
Тепер же, з утворенням територіальних громад, с. Пологи вже 2 роки не має ні автобуса, ні гарних доріг, ні інших критичних інституцій.
Особливо гостро постає питання відсутності пасажирського перевезення з села до центру громади для військовозобов’язаних чоловіків. Через те, що село повністю відрізане від Новосанжарської ТГ, не має громадського транспорту, а єдиний варіант дістатися до військомату – наймати автівку, вони зазнають чималого стресу.
Проте найбільше обурює недопустиме ставлення керівників громади та села до воїнів-земляків.
«Мій син, Максим Мітла, мешканець с. Пологи, не так давно повторно був направлений на медкомісію. Що першого, що цього разу я маю зі своєї мізерної пенсії у 2 500 грн. витрачати по 500 грн на дорогу сину, так як він безробітній. «Де ж я візьму стільки грошей, щоб наймати машину?, – поставила питання я якось Генадію Супруну. Син при нагоді запитав у старости нашого округу Івана Васильовича Паська, чи може той його підвести до Нових Санжар найближчим часом. На що він відповів, що «не таксист» та в зневажливій формі образив сина. Після такого я б хотіла, щоб він попросив вибачення у мого сина за такі слова», – говорить Віра Миколаївна.
Слова матері підтверджує й 33-річний син Максим.
«Мене вже вдруге направляють на медичне обстеження, тому точно знаю, що за один день я все не зможу пройти. На це може піти декілька днів, знаючи черги в лікарні. А де ж стільки грошей взяти?, – пояснює чоловік. – Власне таке питання я під час розмови поставив й нашому старості, але у відповідь почув зневажливо «візьми вірьовку й повісся».
У потрібний Максиму день він все ж таки дістався лікарні, зловивши попутку. Але вже назад він та його вагітна знайома, діставалися пішки, пройшовши 15 км.
«Дуже шкода, що хлопці, які мають йти захищати нашу країну, відчувають таке відношення до себе», – каже Тетяна Дружинець.
Тож чи вирішиться найближчим часом проблема, яка вже 2 роки турбує місцевих мешканців так ніхто й не знає. Втім люди сподіваються на краще й хочуть, щоб їх прохання все ж почуло керівництво Новосанжарської територіальної громади.
Аліна Дмитренко,
“Вісті”.
