Євгенія Костенко – полтавська волонтерка, чия громадська позиція та відданість справі рятує українських захисників й не дозволяє їм скоритися під гнітом окупантів.
Впродовж багатьох років жінка пропрацювала вчителькою англійської мови, свою роботу не полишила, й продовжила навчати дітей закордонної мови, але вже не у стінах школи.
Справою свого життя Євгенія вважає волонтерство. До повномасштабного вторгнення, з 2014 року, волонтерка разом з командою небайдужих полтавок Іриною Каптур та Оксана Бутенко відвозили необхідні речі, медикаменти, їжу в зону АТО. Не входячи до волонтерських організацій чи фондів, жінки впродовж 8 років допомагали військовим. А з приходом «русского мира» в Україну не зупинили діяльність, а з ще більшою наполегливістю продовжують тримати свій фронт.
Завдяки своїй незламності та чуйному серцю, Євгенія з 2013 року почала опікуватися питаннями дітей – забезпечувала тих дітлахів, які перебували в притулках, допомагала онкохворим дітям. Згадує, як розраджувала малечу, що перебувала у полтавській лікарні, солодощами й подарунками.
24 лютого звичне життя Євгенії, як і кожного українця, зупинилося. Того дня Полтава стала менш людною, полтавці швидко покидали місто в пошуках безпечного прихистку. Так вчинила і Євгенія з родиною.
–«Я думала, що Полтаву бомбитимуть на другий чи третій день. Тому з чоловіком та свекрухою на кілька днів переїхали в село, що поблизу. Але довго без діла сидіти не змогла і вже скоро повернулась в місто»
Маючи волонтерський досвід, жінка знайшла нову нішу й, крім гуманітарних товарів для військових (продукти харчування, одяг, обладнання), почала збирати дитячі малюнки.
–«Військові не так часто просять про консерви, як про малюнки чи поробки від дітей. Це їм надає сил, морально наповнює й додає витримки»
Першими на фронт відправились подарунки від учнів Євгенії. Нині все більше навчальних закладів щодня надають волонтерці листи, обереги, мотанки, малюнки, які з думками про захисників роблять школярі.
Символи підтримки від маленьких полтавчан волонтери направляють бійцям на передову разом з іншою продукцією. Так, у вантажах військовим, які відвозять у напрямках Луганська, Лисичанська, Донецька, Харкова й Запоріжжя, волонтери, крім медикаментів й продовольства, кладуть по декілька малюнків, смаколиків для підняття бойового духу.
Як важливі захисникам такі презенти на власні очі переконуються волонтери, які привозять допомогу. Адже в помешканнях, де живуть бійці, дитячі малюнки красуються на стінах, а обереги завжди з ними, в кишені, на удачу.
–«Передаючи такі речі наших хлопцям, бачиш їх посмішку і розумієш, що це для них більше, ніж папірець, це для них шматочок дому»
Під час цієї війни відбулася консолідація нашого народу, згуртованість всіх українців у спільній меті. Як говорить Євгенія, важливо, що Полтавщина об’єдналась й стала волонтерським краєм. Впродовж останніх місяців жінка активно співпрацює з місцевими кондитерами – відправляє на передову пряники з патріотичними надписами й малюнками, печиво, екоцукерки ручної роботи, льодяники. До речі, останні виготовляли вихованці гуртка в одній зі шкіл Горішніх Плавнів.
Загалом солодощі – ще один з тих продуктів, якого захисники, в умовах постійного стресу, потребують. Але затяжна війна з усіма її наслідками для цивільного населення дещо уповільнила поставки продукції військовим.
–«Майстрам стало проблематично виготовляти великі партії продуктів. Але, на щастя, завжди знаходяться люди, які підставлять плече допомоги. Тож нещодавно до команди додалися ще кілька кондитерів, які працюють безкоштовно, іноді я їм надаю продукти, які можу – мед, борошно тощо», – розповіла волонтерка.
Євгенія Костенко вірить, що кожен має робити свою справу, бути на своєму місці. Своє ж призначення вона знайшла.
«Коли я розумію, що людям потрібна допомога – я це роблю».
Наразі жінка допомагає згуртовувати людей для інших, не менш важливих справ. Приміром, для плетіння маскувальних сіток та «кікімор», допомоги притулкам для тварин, збору коштів на необхідні ліки в обласний медичний заклад.
І ще багато реалізованих та запланованих проєктів готова втілювати Євгенія. Головне, каже жінка, волонтерам (особливо початківцям) не потрібно братися за все й відразу. Цей механізм повинен працювати справно, не зупиняючись, тоді волонтерська діяльність врятує не одне життя.
Аліна ДМИТРЕНКО.
Чуйна, розумна, креативна! Євгенія Олександрівна ще й дуже професійний вчитель! Рада, що моя дитина є її ученицею. І вона для неї улюблена вчителька. Все, що ви пишете про неї – істина. 💯 Пишаємося такими українцями! Віримо в ЗСУ, підтримуємо ЗСУ! 💙💛