Ще 23-го лютого у приміщенні однієї із філій Центру культури та дозвілля Полтавської міської територіальної громади проводилася чергова репетиція до свята. Наступна ж планувалася на 24-е. Це мав би бути концерт до 8 Березня. Але … Війна.
Сьогодні ж сільський осередок культури та дозвілля більше нагадує центр місцевої волонтерської діяльності, спрямований на допомогу ЗСУ у боротьбі з російськими окупантами, ніж приміщенням, де ще донедавна проходили творчі вечори та концерти. Вже понад шість місяців на чолі із директором філії Анатолієм Долиною односельці сумлінно ходять плести маскувальні сітки на замовлення волонтерів, які потім прямують на позиції Захисників України для того, щоб ті мали змогу вберегтися від ворожого окупантського ока.
Нині потреба у маскувальних сітках є значно більшою, адже з приходом осені, листя з дерев потроху опадає, а це, на жаль , відкриває ворогу позиції ЗСУ. Через відсутність тканини потрібного кольору виникла ідея висвітлювати чорну у більш світліші відтінки за допомогою розчину білизни.
«Процес доволі клопіткий та потребує часу, проте того вартує, адже дає відповідний результат, що покращує ефективність маскувальної сітки», – стверджує пан Анатолій.
Віднедавна у приміщенні філії розпочав свою роботу ще один волонтерський відділ, котрим завідує методистка Юлія Кригіна.
«Через стрімке похолодання виникла ідея створювати окопні свічки, які можуть не лише зігрівати Захисників, а й слугують гарним помічником у приготуванні їжі. Такі свічки не варто порівнювати зі звичайними, адже вони різняться за своїми можливостями. Окопні, за тривалістю використання, є ефективнішими та, що важливо, дають менше світла. До прикладу, велика свічка горить від п’яти до восьми годин та зручна як для окопів, так і для бліндажів. Тому, чому б і ні. Хлопці мерзнуть… Це найменше, що я можу зробити для них », – пояснює Юлія.
За основу для створення таких свічок пані Юлія використовує металеві бляшанки, які приносять односельці та картонний папір з коробок, котрий вона вміщує у ємність та заливає розтопленим воском.
«Далі – справа часу! Свічка застигає та прямує здійснювати свою місію. Як говорять, з Богом! Тільки б допомогло!», – говорить жінка.
Проте, гріють наших Захисників не лише свічки , а й теплі носки, котрі в’яже для них мати директора однієї із філій Центру культури та дозвілля Полтавської територіальної громади пані Ольга, яка, до слова, з перших днів допомагала у плетінні маскувальних сіток, нарізаючи тканину, попри те, що на віку жінки ця війна є третьою. Це все свідчить лише про те, що наші люди – непереможні. Вони надихають та наближають нас до перемоги.
Хтось плете сітки, ріжучи пальці тканиною; виготовляє окопні свічки, обпікаючи руки воском; в’яже носки, щоб хоч трішки зігріти хлопців на передовій; розписує з дітьми прапори України для Захисників, щоб надихнути їх на більші звершення та повернути їм віру у щось по-справжньому хороше. А дехто малює малюнок для Захисників своїми маленькими пальчиками, підписуючи його просто, без зайвих слів «УКРАЇНА ПЕРЕМОЖЕ!».
І таки переможе, бо кожен робить свій внесок. Навіть діти, які в той час, коли батьки були зайняті плетінням сіток, малювали малюнки на тему «Моя країна – Україна», котрі згодом були виставлені на продаж на закордонному сайті та за які вдалося вторгувати 600 гривень, відправивши їх на потреби ЗСУ. І в цьому – сила та міць українського народу. Бо ж навіть у свято Великодня наших Захисників не залишили без уваги, зібравши їм смаколики та малюнки для підтримки від тих самих «маленьких пальчиків».
Багато хорошого можна ще писати про волонтерську роботу філії та, перш за все, людей, які наближають нас до перемоги своєю небайдужістю. Далі – більше. Далі – перемога! А після неї – світле, щасливе майбутнє у вільній, незалежній, нескореній та непереможній Україні.
Діана Качур.
