Знову Соборний майдан біля Свято-Успенського собору у Полтаві всипаний людьми у жалобі… Цими травневими днями у місті прощалися із полеглими на війні Юліаном Матвійчуком та В’ячеславом Родіоновим.
Здавалося, природа теж оплакувала загиблих бійців, поливаючи землю рясним весняним дощем. Провести хлопців в останню путь з’їхалося чи не все місто. Заупокійну панахиду здійснили представники духовенства Полтавської єпархії Православної церкви України та особисто Митрополит Полтавський та Кременчуцький Федір, який дуже добре знав Юліана Матвійчука й не раз перетинався при житті із В’ячеславом Родіоновим, який колись співав у церковному хорі.
Юліан Олександрович Матвійчук 1989 року народження, випускник історичного факультету Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка, депутат Полтавської міської ради, учасник Революції Гідності, очільник Полтавського осередку ВО «Свобода», член наглядової ради ГО «SavePoltava», громадський активіст, патріот своєї Батьківщини, дбайливий чоловік, прекрасний тато маленької донечки, яка лишилася без батька.
Юліан став на захист України ще в далекому 2014 році. На початку повномасштабного вторгнення був призваний Полтавським ОМЦТК та СП до військової частини А7310 та проходив військову службу у підрозділі аеророзвідки «Соловей». 15 травня під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Георгіївка Донецької області отримав тяжке поранення, 21 травня Юліан Матвійчук помер у лікарні імені Мечникова у Дніпрі.
Солдат В’ячеслав Дмитрович Родіонов 1993 року народження. Талановитий музикант, випускник Київської консерваторії, виступав, співав у хорі. На початку вторгнення росіян пішов захищати рідну землю. Командир відділення військової частини А4638. Поліг у бою поблизу міста Бахмут Донецької області.
«В’ячеслав Родіонов помер у самому пеклі війни. Двоє маленьких синів-близнюків залишилися без тата. Талановитий музикант змінив флейту на зброю. Гірко усвідомлювати, що діти залишилися без батька, дружина без коханого чоловіка, батьки без сина. Що ніколи вже не прозвучить у його виконанні мелодія для флейти. Він загинув, оберігаючи своїх дітей і кожного з нас», – наголосила ведуча церемонії.
Митрополит Полтавський та Кременчуцький Федір зауважив, що звитяга й слава, свобода і справедливість – це те, що є невід’ємною частиною нашої української натури. Це те, чого не розуміє московський мордор та рабське «насєлєніє» деградованої країни, з якою ми воюємо.
На церемонію прощання прибув народний артист України, бандурист Тарас Компаніченко, який виконав кілька тужливих пісень, провівши в останню дорогу хоробрих воїнів. Громада на колінах віддала шану землякам-героям.
Юлія ШАБЛЯ,
фото авторки.
