На полях СФГ «Людмила» розпочали посівну ще 8 квітня, потім зробили вимушену перерву через опади та знову відновили роботу з настанням погожих днів.
Посівні площі суттєво не змінювали, дотрималися запланованої сівозміни. Цього року у господарстві сіють 200 гектарів сої, близько 250 гектарів соняшнику та кукурудзу. Радує соковитими стеблами й озима пшениця, якої посіяли також близько 200 гектарів, вчасно підживили та обробили захисними речовинами від хвороби та бур’янів.
Як розповів голова господарства Юрій Сиволап, і сівбу, і підгодівлю культур, і аерацію здійснюють за допомогою сівалок. Одна з них – новенька 16-рядкова Great Plains PL 5700, яку придбали недавно та повністю нею задоволені. У парі з трактором – це сучасний агрегат, який не використовує звичні маркери, а за допомогою GPS-сигналу супутника водить трактор по заданій траєкторії. Високоточна сівалка працює на рідких комплексних добривах, що дозволяє вносити поживні речовини за технологією.
–«Війна вдарила по нас морально, – розповідає Юрій Іванович – посівний матеріал, пальне, засоби захисту рослин ми закупили ще з осені, так що на момент посівної вже були усім забезпечені. Були деякі затримки з доставкою рідких комплексних добрив, адже їх виготовляють навесні, коли дозволяє температурний режим. Питання допомогли вирішити в обласному Департаменті АПК», – пояснює голова СФГ.
З початком війни у господарстві оформили офіційну бронь на працівників, які задіяні на посівній. Один механізатор вступив до лав територіальної оборони. Для нього розробили гнучкий графік роботи, щоб чоловік встигав і працювати, і стояти на варті безпеки громади.
–«Я з самого початку вторгнення сказав працівникам: хто боїться – можете їхати, хто не боїться – в окопи. А ми повинні сіяти. Якщо не дай Боже сюди прийдуть ворожі танки, тоді всі візьмемо до рук зброю. Будемо або сіяти, або воювати», – говорить Юрій Сиволап.
Серед проблем голова господарства наразі озвучує основну – повні склади зерна і неможливість його збути. Через паралізовані ворогом українські морські порти неможливо відправити продукцію до інших країн. І навіть, якщо європейські країни нададуть у користування свої порти, це повністю проблему не вирішить через неналагоджену логістику по залізницях. Тому в СФГ «Людмила» завчасно готують ще один склад, реконструюючи колишню майстерню для збереження техніки, щоб мати можливість зберігати урожай 2022 року.
Юрій Сиволап вже перебуває на заслуженому відпочинку, тому потроху передає справи своєму синові Віталію, який в усі роки допомагав татові вести справи та набув значного досвіду в галузі сільського господарства. Донька Наталя має бухгалтерську освіту та згодом замінить маму Людмилу Юріївну на цій царині. Родина Сиволапів виховала достойних дітей і тепер може відпочивати на пенсії, бо є кому передати виплекане й успішне господарство, у розвиток якого вклали не лише свої сили, а й душу.
