Для українців цілий рік триває пекельний лютий 2022-го… Рік, який назавжди наклав свій відбиток на нашу свідомість, покалічив психіку, завдав травм. Як відновити себе, зберегти психічне здоров’я, говоримо з практичною та процесуальною психологинею, гештальт-терапевткою Ольгою Черевань.
Синдром річниці він закономірний і на жаль, досить складний етап в переживанні та опрацюванні травматичного досвіду. Наша психіка здатна впоратись із найскладнішим. Ми знов і знов на всіх рівнях можемо відтворювати в пам’яті і відчувати те, що відбувалося. Саме в ці дні у нас може бути багато нагадувань.
Синдром річниці – це переживання думок, емоцій та спогадів, які виникають напередодні дати, пов’язаної з травматичною подією. Цей синдром зазвичай зникає сам поступово, у міру того, як мітка календаря віддаляється від дати травматичної події.
Не всі будуть переживати це і необов’язково він буде проживатись гостро. Виникнення синдрому річниці свідчить про те, що етап горювання, який є природним після втрати, ще триває і потребує турботи про себе.
Задача цього етапу – дозволити собі прийняти минуле, дозволити, нарешті, оплакати, свої надії, те, що не вдалося, що так, як було, вже не буде – вкорінитись в теперішньому, починати його відбудовувати – і дивитись в майбутнє, яке буде іншим, ніж планувалось колись. Воно точно буде, але іншим!
Після цього етапу, якщо він був прожитий, опрацьований, усвідомлений і прийнятий, ми починаємо дозволяти собі – бачити нову перспективу свого майбутнього життя.
• Тілесні прояви (болі у шлунку, відчуття тремтіння зовні та всередині, пітливість долонь, прискорене серцебиття та відчуття тиску в грудях,утруднене дихання);
• Ми можемо плакати чи відчувати постійну готовність до сліз;
• Розчарування та гнів;
• Загострене почуття провини та думки про те, що ми могли зробити, роздуми про те, чи правильні вибори ми робили;
• Горе та смуток;
• Відчуття апатія, бажання усамітнитись;
• Може бути відчуття, наче все відбувається не з нами, наче дивимось кіно;
• Прояви катастрофізації (може бути відчуття, що обов’язково в ці дні станеться щось жахливе);
• Дратівливість, ми можемо відчувати роздратування собою та іншими, складності з контролем емоцій;
• Нав’язливі думки;
• Флешбеки (раптові, яскраві спогади про подію).
Дозволяйте собі відчувати, легалізуйте свої почуття. Назвіть свої емоції. Дайте собі право проживати свої емоції так, як ви їх відчуваєте. Хочете плакати – плачте. Хочете мовчати – мовчи. Хочеш кричати – кричи – усі ці почуття та прояви мають право бути.
Намагайтеся бути в соціумі. Ми соціальні істоти тому, людині потрібна людина. Телефонуйте своїм близьким, друзям, намагайтеся бути соціально активними.
Влаштовуйте собі день без інфорації. Обмежте перегляд інформації, не читайте повідомлення та не дивіться новини. Припиніть постійно відслідковувати стрічку в телеграм-каналах та соціальних мережах. Якщо трапиться щось важливе – повірте, вам обов’язково повідомлять.
Присвятіть цілий день собі та своїм близьким.
Гуляйте на свіжому повітрі
Перегляньте легкий фільм чи серіал або почитайте книгу.
Подбайте про своє тіло. Не забувайте, що достатня кількість води, збалансоване харчування, здоровий сон, прогулянки на свіжому повітрі, вітаміни дозволять нам почуватися набагато краще
Не нехтуйте допомогою психолога. Сьогодні не той час, коли наполегливо говорити: «зі мною все нормально, я впораюся самостійно». Війна – це не нормально. І наше завдання залишитися психологічно здоровими людими.
“Вісті Полтавського району”.
