…Я живу, бо ще мені живеться.
Бо живу, дав Бог мені снаги.
Із твого невидимого серця
Кров калини капле у сніги.
Ліна Костенко
Володимир мав чітку проукраїнську громадянську позицію, був справедливим і стійким у своїх переконаннях. У старших класах учнівським колективом був обраний президентом школи. Мріяв стати військовим.
Після закінчення школи вступив до Академії Сухопутних військ України імені Петра Сагайдачного у м. Львові на факультет бойового застосування військ за спеціальністю “Управління діями механізованих підрозділів”.
В Академії також відзначався активністю, був старанним та ініціативним. Так як добре знав англійську мову, був перекладачем для іноземних військових, з якими разом проходили тренування на полігоні. Був нагороджений Грамотами за сумлінну службу.
У червні 2022 року, закінчивши Академію зі званням “лейтенант”, був призначений на посаду “Офіцер – інструктор відділення підготовки” в/ч А 3220 у м. Харків. Після відпустки одразу був направлений на позицію на першу лінію оборони в с. Новомихайлівка, де був призначений на посаду командира взводу 46 окремого штурмового батальйону “Донбас”. Мав позивний “Сharlie”.
12 березня 2022 року під час виконання бойового завдання в с. Степне Донецької області загинув від ворожого танка. Похований на Алеї слави в селі Затурино.
Отримав звання “старший лейтенант” та був нагороджений відзнакою – Кавалер ордена ІІІ ступеня за мужність – посмертно.
Навесні 2022 року вдячні абазівці посадили сакуру як символ стійкості , краси і гідності нашого односельця Володимира Афанасьєва.
Переможемо! Не забудемо! Не пробачимо!
Олександр Лукомінський
