П’ЯТОГО лютого в стінах Свято-Успенського собору відбувся чин поминання й вшанування світлої пам’яті полеглих на війні за Україну Костянтина Проскурні й Андрія Горбенка.
Андрій Горбенко народився 25 березня 1985 року на Харківщині. У ранньому віці переїхав до села Полузір’я ( тепер Мачухівської ТГ). В 1992 році пішов до першого класу Полузірської загальноосвітньої школи. В 2001 році вступив до Полтавського професійно-технічного училища. Після закінчення навчання працював механізатором у Новосанжарській сільгосптехніці. Згодом став працювати механізатором в селі Полузір’я. Службу в Збройних силах України проходив у Запоріжській області, в місті Мелітополі. Після армії працював у Полтавському СЗО.
З перших днів вторгнення російського агресора Андрій Горбенко звернувся до Полтавського територіального центру комплектування та соціальної підтримки з проханням зарахувати його добровольцем. Бойові завдання виконував у найгарячіших точках, виборюючи мир та захищаючи Україну. Воював на Сумщині, на Харківщині, у Соледарі та Бахмуті у складі 116-ї бригади.
Влітку минулого року, 12 липня, поблизу Авдіївки Донецької області, під час виконання військового обов’язку, відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок, в бою за нашу Батьківщину, її Свободу і Незалежність, Андрій Горбенко загинув.
У героя залишилися мама Марія Олександрівна, брати Микола, Олександр та сестра Тетяна.
За словами матері воїна Марії Павлусової, тіло її сина ідентифікували за допомогою експертизи ДНК.
«Він все заспокоював мене – Мамо, в мене все гаразд, ти не переживай. Три дні не буде зв’язку зі мною. І тут 12 липня виявляється, що сам викликався, щоб допомогти. Він був там, напряму з 110-ю бригадою вивозив поранених. Тільки завантажили хлопців поранених – пряме влучання в машину. Тіло дуже невпізнанне. Брали ДНК», – розповіла мама полеглого захисника Марія Павлусова.
У рідній громаді Андрія Горбенка зустріли живим коридором та провели в останню земну дорогу до місцевого цвинтаря у селі Полузір’я, де воїн знайшов свій вічний спочинок.
Старший солдат Костянтин Проскурня народився 02 листопада 1983 року та проживав у Полтаві. До війська пішов добровольцем одразу після початку повномасштабного вторгнення. Служив на посаді розвідника – номера обслуги у складі 116-ї бригади територіальної оборони. 15 січня 2024-го року при виконанні бойового завдання на Донецькому напрямку боєць отримав поранення.
30 січня 2024 року Костянтин Проскурня помер у військовому шпиталі від гострої серцево-легеневої недостатності, яку спричинили отримані травми. Поховали воїна на Затуринському кладовищі у Полтавській громаді.
Юлія ШАБЛЯ
