Років тридцять тому, гуляючи мальовничими околицями Нижніх Млинів, я натрапив на великий камінь. Його верхівка, що виглядала із землі, була овальної опуклої форми. Шляхом ритування хтось перетворив її на фігуру скарабея. У ранньому дитинстві я з цікавістю спостерігав як ці маленькі, чорненькі створіння качали кульки із гною і заштовхували їх у нірку, тому був до них небайдужий. Скарабей, який тепер опинився перед моїми очима, мав розміри значні – приблизно 75 на 35 сантиметрів, з головою спрямованою на захід. Очевидно, той, хто це зробив, знав єгипетську міфологію і віру народу країни пірамід у те, що ці жуки котять сонце. Воно зникало вночі і з’являлося вранці. Тому скарабей був священним символом смерті й відродження. Амулети у вигляді цього жука популярні й донині.
Кам’янний скарабей знаходився на висоті близько одного метра від підошви насипу автомобільної траси Полтава-Харків. Центральна вулиця Нижніх Млинів пролягає перпендикулярно до цієї магістралі, і якби подумки вулицю продовжити, то вона б вперлася у цей камінь. Але вулиця трохи не добігала до нього, повертаючи праворуч біля крайньої хати села.
Потім я не раз відвідував «святого» скарабея. Мені не давала спокою загадка: хто створив його. Адже ніхто із єгиптян у Нижніх Млинах не жив. Можливо, на камені існують якісь позначки? От би викопати його! Та цим мріям не довелося збутися.
Через декілька років після моєї знахідки автотрасу Полтава – Харків стали розширювати, насип збільшили, та достатньо не закріпили, і він обрушився разом із частиною дорожнього полотна, накривши землею скарабея. Коли ж пошкодження дороги усунули, вона знову обвалилася. У цьому було щось містичне. Здавалося, що священний жук не змирився із тим, що його лишили сонячного світла, здійснивши акт помсти.
Після того як скарабей опинився під землею, я відчув себе так, неначе втратив друга, а місце ж, де він знаходився, постійно нагадувало про його таємницю. Ключик до її розгадки зблиснув, коли я прочитав книжку археолога Олександра Супруненка «Павло Бобровський. Колекціонер, меценат, фундатор народознавчого зібрання у Полтаві» (2024). Автор дослідження біографії мецената повідомляв, що П. П. Бобровський народився в Полтаві, вчився у Полтавському кадетському корпусі, служив в артилерійських частинах. Під час відпусток подорожував, об’їхав чимало країн світу, бував і в Єгипті. Він подарував Полтавському краєзнавчому музею багату колекцію, зокрема й збірку давньоєгипетських старожитностей, а всього – понад чотири з половиною тисячі унікальних експонатів. Крім цих вражаючих даних, важливою для мене була інформація і про те, що Павло Бобровський «часто приїздив до родичів у Полтаву на літо, відпочивав на батьківській дачі у сестри в Нижніх Млинах». Таким чином, мабуть не буде помилкою припустити, що в якесь літо любитель єгипетських старожитностей став ініціатором вибиття на згаданому камені фігури священного скарабея. Можливо, й свою руку до цього приклав.
Своєю здогадкою поділився із Олександром Супруненком. Він вважає, що це цілком вірогідно, розповівши, що в 1920 році П. Бобровський емігрував до Сирії, залишивши сестрі Людмилі у Нижніх Млинах колекцію амулетів скарабеїв. Вона також жваво цікавилася історією й мистецтвом Давнього Єгипту. Доля згаданої колекції Людмили Бобровської невідома, можливо, власниця забрала її з собою, переїхавши до Харкова.
До речі, до побудови мосту через Ворсклу насипу сучасної автомагістралі не існувало. І Нижньомлинська вулиця не переривалася. Саме на ній, біля в’їзду до Нижніх Млинів з боку Полтави і знаходився камінь зі скарабеєм.
У грудні 2025 року благодійнику Павлу Бобровському виповнюється 165 років від народження.
Василь ГРАБ, краєзнавець
Світлини із книги Олександра Супруненка
