Минув тиждень, як нас сколихнула страшна звістка – перестало битися серце жителя Коломацької громади, старшого лейтенанта 22-річного Максима Литовченка. Неначе страшний сон… Не віриться і не хочеться вірити в те, що про Максима тепер говоримо в минулому часі. Народився і виріс Максим у селі Старицьківка, де навчався у місцевій школі. Потім продовжив навчання в Полтавському ліцеї ім. А.С. Макаренка.
Зі слів однокласниці Тетяни: «Він був нашим головним позитивом у класі, завжди веселий, добрий, відкритий та щирий. Максим ніколи не засмучувався та міг знайти вихід з будь-якої ситуації. Не можу повірити, що його більше немає поруч з нами, та я вдячна долі, що була знайома з ним».
«Спочатку Максим був для мене просто однокласником, потім другом та братом, тепер – він Герой, який назавжди залишиться в моєму серці…», – говорить про нього однокласниця Яна.
Захисник загинув 31 серпня, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Петрівка Херсонської області. Максим був кадровим офіцером з профільною освітою, яку здобув в Одеській військовій академії. З перших днів повномасштабного вторгнення окупантів на нашу землю хлопець став на захист вільної, демократичної, незалежної України.
«Він був справжнім патріотом, воїном, який не боявся ризикувати найдорожчим – власним життям, заради спокою мільйонів українців, а головне – він був вірним другом, який завжди готовий підставити своє плече», – говорять про Максима побратими.
Військовий медик Катерина зі сльозами на очах згадує свого командира: «Він був на рік молодший за мого сина, та що там говорити, за півроку служби пліч-о-пліч він став мені рідною дитиною. Я завжди дивувалася, як такий юний хлопець може так зріло мислити, приймати досить складні, відповідальні бойові рішення. Навіть у найтяжчих ситуаціях, коли у нас опускались руки, Максим підбадьорював, підіймав бойовий дух і завжди посміхався. Це надзвичайно щира і відкрита людина. У нього була величезна перспектива військової кар’єри. Була… Ніколи не пробачимо клятому ворогу цю тяжку втрату».
На превеликий жаль, кожного дня ми чуємо звістки про загибель наших захисників. Плаче Україна-мати, втрачаючи мужніх Героїв, своїх синів. Підібрати слова, щоб висловити співчуття рідним, – неможливо, втамувати біль в душі і в серці – неможливо, забути Максима – неможливо… Максим Литовченко – Герой! Пам’ять про нього – це наш біль і наша гордість за те, що мали честь жити з ним в одній країні. До останнього подиху він залишився вірним кожному слову Військової присяги. На прикладі його героїчного вчинку будуть виховуватися багато поколінь українців – відважних, гордих, сміливих, вільних і щасливих мешканців незалежної країни, заради квітучого майбутнього якої патріоти віддають своє життя…
Яна РЕШІТНИК, директорка Степненського будинку культури Коломацької ТГ.
