Генеалогія – дослідження родоводів, – популярне в Україні захоплення. Фахівці та аматори досліджують архівні документи, музейні зібрання, колекції фотокарток, роблять ДНК-тестування тощо. Все це з метою знати власне коріння, побачити та доторкнутися до світу своїх пращурів, ким би вони не були та де б не мешкали. У таких пошуках, несподівана знахідка в одній з музейних колекцій трапилася нещодавно музейникам із Біликів та Горішніх Плавнів.
«Люби і знай свій рідний край» – не просто гасло для музейних співробітників. За екскурсіями, виставками та публічними заходами музеїв прихована кропітка науково-дослідна робота, дослідження у фондах музейних установ, архівах. Результати критики, аналізу та узагальнень виявлених джерел і стають тим «продуктом», який представляється у вітринах музейних залів – знанням про рідний край.
Несподіваною для групи музейників стала знахідка невідомого раніше документального джерела в одному зі шкільних музеїв Полтавського району.
Заступниця директора з наукової роботи Краєзнавчого музею м. Горішні Плавні, Катерина Ткаченко, яка брала участь у роботі, розповіла: «Досліджуючи історію територіальних громад, які власне представляють наші музеї, неможливо ігнорувати колекції сусідніх музеїв. Адже охоплюючи весь контекст, порівнюючи, проводячи паралелі в історичному розвитку, подіях і процесах різних регіонів, ми дізнаємося більше про історію свого краю. Минуле Білицької та Горішньоплавнівської ТГ об’єднує існування з сер. XVII до кін. XVIII ст. в Келеберді та Біликах козацьких фортець. Досліджуючи з колегами минуле власних громад, нас зацікавило і містечко Переволочна. Розшукуючи інформацію про нього, ми відвідали Історико-краєзнавчий музей Світлогірського ліцею ім. А.П. Біленка».
Переволочну було затоплено при створенні Кам’янського водосховища. Наприкінці 50-х рр. для відселених мешканців неподалік було засноване село Світлогірське. При Світлогірському ліцеї вже тривалий час функціонує невеликий музейний заклад.
«Наш історико-краєзнавчий музей зареєстровано при Світлогірській загальноосвітній школі 26 червня 2007 р. – говорить його завідуюча, Світлана Малькова. – За ініціативи директорки школи, Тамари Гординської, було прийнято на зберігання ті експонати, які вціліли від сільського краєзнавчого музею. Його засновником і душею був вчитель та краєзнавець Веніамін Шабуцький. Саме він збирав етнографічні матеріали – одяг, посуд, ужиткові речі, старі фотокартки земляків, випадкові археологічні знахідки, військову амуніцію козацьких часів, Другої світової та Афганської воєн. Отриману колекцію доповнили матеріали з історії самої школи. Все це представлене у нашій постійній експозиції».
У музеї можна побачити палеонтологічні знахідки – зуби стародавніх акул, геологічні – уламок метеорита, археологічні – фрагменти пічних кахлів XVII – ХІХ ст. тощо. Документи Управління культури Кобеляцького району 70-х років вказують, що у закладі зберігалися також козацька зброя, монети, стародруки, форма військового російської імперії та інші унікальні речі. Частину з них, на жаль, втрачено.
«Наявність серед експонатів Сповідальну відомість Преображенської церкви м. Переволочна за 1872 – 1892 рр. викликала приємне здивування та захват, – говорить директор Білицького краєзнавчого музею Євгеній Калашник. – Справа в тому, що генеалогічні джерела для історичної Полтавщини майже не збереглися. Для більшості населених пунктів їх просто немає. Говорячи про Переволочну – відомі лише записи радянського РАГСу за кілька років, формуляри рекрутської присутності різних повітів, сповідальні відомості 1738 і 1767 рр. та метричні книги 1722 – 1740 рр. ХІХ ст., не багате на джерела, а тут такий скарб на близько 600-х аркушах. Тому було вирішено опублікувати копію цього експоната.
– Сповідальна відомість являє собою документ церковного діловодства, – пояснив Євгеній Калашник. У ній вказувалися особи старші за 7 років, які відвідали сповідь у місцевій церкві. При цьому вказувалися суспільний стан мешканців, склад родини та вік. Часто цифра не точна або заокруглена, але вказана. Таким чином це одне із важливих генеалогічних джерел.
Завідувачка шкільного музею вказує, що цей документ було передано до музею із рештою колекції, зібраної Веніаміном Шабуцьким 5 вересня 2005 р. Жодних інших відомостей про його походження не виявлено.
Глибина генеалогічного дослідження напряму залежить від повноти та стану збереженості документів. Основні документи, які містять генеалогічні відомості – це метричні книги, сповідальні відомості, ревізькі казки, матеріали переписів населення та акти ДРАЦС. Інші джерела вважаються додатковими, допоміжними. Основні ж відносяться до Національного архівного фонду України та зберігаються в державних архівах. З різних причин ці документи можуть зберігатися і у фондових зібраннях різних музеїв. Такі експонати відомі наприклад у Полтавському краєзнавчому музеї ім. В. Кричевського, Чернігівському історичному музеї ім. В. Тарновського, Лохвицькому краєзнавчому музеї ім. Г. Сковороди та інших. Останнім часом все більше документів виявляється у приватних колекціях та, на жаль, недоступні широкому загалу.
«Полтавщина – складний регіон з точки зору дослідження родоводу, – говорить генеалог Сергій Фазульянов. – Більш-менш повну картину джерел можна побачити лише в регіонах так званої «історичної Полтавщини» – це, наприклад, Переяславщина, Прилуччина, Роменщина. Сучасна Полтавська область у відношенні архівних джерел являє собою білу пляму, їх майже не збереглося, а ті, які є, – уривчасті. Наприклад, мешканець Решетилівки чи Кобеляк, який зацікавиться власним родоводом у більшості випадків залишиться ні з чим. Або, у кращому разі, з припущеннями щодо ступеню спорідненості з персонажами кінця XVIII – початку ХІХ ст., документальних доказів якому фізично не існує. Залишається сподіватися на додаткові джерела або, що взагалі фантастика, на виявлення генеалогічних документів поза архівами. Саме тому цікаво було певної мірою долучитися до копіювання та оприлюднення такого унікального для регіону джерела».
Посилання на копію сповідальної відомості ви знайдете у спільноті «UAGenealogy» в соціальній мережі Facebook.
«Вісті».
