У минулому в багатьох країнах світу існувала традиція різдвяного полювання. Але в епоху середньовіччя люди вимушені були полювати, щоб прогодувати і одягти свої сім’ї, щоб захистити від хижаків своїх домашніх тварин. У XVIII – XIX cтоліттях винищення диких звірів і птахів продовжувалося по інерції, заради спортивного інтересу. Існували навіть різдвяні змагання з кількості вбитих птахів.
Нарешті, наприкінці ХІХ – початку ХХ століття, ставлення людей до природи почало змінюватися. У 1900 році американський орнітолог Френк Чепмен запровадив нову традицію – полювати з біноклем замість рушниці і хватилися кількістю побачених і визначених, а не вбитих птахів.
На сьогодні Великий зимовий, або різдвяний, облік птахів – міжнародна акція, до якої долучаються багато любителів природи з різних куточків світу. Кожен бажаючий може зробити свій маленький вклад у велику спільну справу обліку птахів.
Все, що потрібно – протягом години (можна довше) спостерігати за птахами в місцях, де їх можна зустріти, на вибір: біля годівнички у своєму садку; у парку; біля водойми тощо. Порахувати кількість особин кожного виду птахів, яких ви побачите. Відмічати слід лише ті види, які ви можете впевнено визначити. У Полтаві та околицях взимку досить часто зустрічаються ворона сіра, граки, галки, сороки, сойки, дятли різних видів (великий строкатий, середній, сірійський, сивий), горлиця кільчаста, горобці хатній та польовий, синиці велика та блакитна, щиглик – це осілі птахи. На зиму прилітають золотомушка жовточуба, дрізд-омелюх, дрізд-чикотень, омелюхи. У тих місцях, де не замерзла вода, можна спостерігати водоплавних птахів, найчастіше крижнів. В останні роки зимувати залишаються і водяні курочки.
Зібрані відомості потрібно внести до Міжнародної бази орнітологічних спостережень: https://ebird.org/home . Інформація від кожного волонтера цінна для науковців і має значення не лише для орнітології, але й для охорони природи.
Для прикладу, результати спостережень автора статті, наукового співробітника відділу природи Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. Спостереження велися у Полтавському міському парку 13 і 17 січня нинішнього року. Біля назви виду у дужках вказана кількість особин даного виду.
• Боривітер (Cerchneis tinnunculus L.) (1)
• Вільшанка (стара назва малинівка) (Erithacus rubecula L.) (1)
• Ворона сіра (Corvus cornix L.) (2)
• Грак (Corvus frugilegus L.) (близько 10)
• Дятел великий строкатий (Dendrocopos major L.) (4)
• Дятел середній (Dendrocopos medius L.) (2)
• Дятел сірійський (Dendrocopos syriacus Hempr. Et Ehr) (2)
• Дятел малий (Dendrocopos minor L.) (1)
• Дятел сивий (Picus canus Gm.) (1)
• Дрізд-омелюх (Turdus viscivorus L.) (6)
• Золотомушка жовточуба (Regulus regulus L.) (6)
• Канюк звичайний (Buteo rufinus Cretzschm) (1)
• Костогриз (Coccothraustes coccothraustes L.)
• Кропивник (або волове очко, горішок, задерихвіст) (Troglodytes troglodytes L.) (1)
• Крук (Corvus corax L.) (понад 20)
• Омелюх (Bombicilla garrulus L.) (близько 40)
• Підкоришник звичайний, або пищуха (Certhia familiaris L.) (2)
• Повзик (Sitta europaea L.) (2)
• Снігур (Purrhula purrhula L.) (6)
• Сорока (Pica pica L.) (6)
• Сойка (Garrulus glandarius L.) (4)
• Синиця болотяна (стара назва гаїчка) (Parus palustris L.) (2)
• Синиця велика (Parus maior L.) (8)
• Синиця блакитна (Parus caeruleus L.) (1)
• Синиця довгохвоста (Aegithalos caudatus L.) (10)
Загалом за два дні спостережень по 2-3 години виявлено і визначено 25 видів птахів.
Зокрема, вдалося поспостерігати, як костогриз їсть насіння акації, а синиці болотяні – насіння хмелю. А от блакитну синицю найчастіше можна побачити серед заростей рогозу чи очерету, де вона шукає комах, які там зимують.
Бачила також дятла середнього, який ніс у клюві ялинову шишку до своєї «кузні». Кузня дятла – це щілина або розвилка на дереві, куди дятлу зручно ставити шишку, щоб потім добувати з неї насіння. Земля навколо такого дерева вся засипана шишками – одну дятел викидає, нову приносить.
Дрозди-омелюхи, у відповідності зі своєю видовою назвою, харчувалися ягідками омели. Втім, постійні спостереження дозволяють зробити висновок, що омела не є улюбленою їжею птахів, і вони уникають їсти її ягоди, поки можуть знайти інші. Так, чубаті красуні-омелюхи, на відміну від дроздів-омелюхів, не сідали на дерева з омелою, а кружляли у пошуках смачнішої їжі, наприклад, горобини.
Кропивника недарма називають задерихвіст. Його хвостик майже постійно піднятий вертикально вгору. За цією особливістю птаха легко ідентифікувати в польових умовах. Але помітити його непросто – він малесенький, менший за горобця, і часто ховається біля самої землі в гущавині кущів. Назва «горішок» теж ним цілком заслужена – і за розмірами, і за забарвленням. Але золотомушка жовточуба ще менша за кропивника. Цю пташечку навіть називають «українським колібрі». В середньому їх вага близько 5 грамів, і це найменша пташка, яку можна зустріти на нашій території.
Кожен птах по своєму цікавий, і спостерігати за ними – це відкривати для себе кожного разу щось нове. Тож долучайтеся!
Олена Штитьова,
наукова співробітниця Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського
Фото авторки.
