«Я бажала допомагати нашим військовим дронами. Оце й почала втілювати в життя. Спершу було дуже лячно, зважувала чи зможу «потягнути» такі суми… Були злети й падіння, мабуть падінь було більше… А ще були знайомства з новими людьми, волонтерами й волонтерками, розчарування в людях, навіть у друзях. Але все це робило мене ще сильнішою, я гартувалася, як сталь!», – так про свою діяльність каже полтавська волонтерка Наталія Романько, засновниця ВО «Рідні Невидимки».
Жінка розповідає, що про початок повномасштабної війни дізналася випадково.
«У мене на руках був тяжкохворий брат (який, до речі, учасник АТО). Треба було викликати лікаря для його огляду, але лікарка повідомила, що Миргород «бомблять» і їм заборонено куди-небудь виїжджати. Тоді я залишилася зі своєю проблемою одна. А скільки тоді людей були в схожих ситуаціях?!».
Своїх дітей Наталія відвезла в безпечне місце. На той час у місті вже панував хаос – магазини й аптеки вмить спустошувалися, було чутно звуки вибухів, шахедів та ракет. Все це дуже лякало, але жінка сподівалася, що за кілька днів це жахіття минеться.
«У березні брата не стало. Вже минуло 2 роки, а рана втрати не гоїться… Можливо я не хочу його забути… Я звикла про когось весь час дбати, комусь допомагати й від цього отримувала задоволення, я відчувала, що потрібна. Після братика у мене лишилися його обмундирування та нагороди. Тоді саме були перші місяці наступу. Я дивилася на всі ті речі й тверезо розуміла, якщо прийдуть ті нелюди – мені неминуча смерть… Але знищити останню пам’ять про рідну людину рука не піднялася. Я вирішила для себе, що гірше все одно не буде. Можливо, я йому не змогла допомогти, то хоч допоможу іншим», – поділилася пані Наталія.
Щоб пережити тяжкі думки про втрату, Наталія Романько з головою поринула у волонтерство. Перші спроби почала з пошуку мішковини для виготовлення «кікімор». Пригадує – за одним мішком оббігала все село. А потім місцеві дізналися про наміри Наталії, почали довіряти й в усьому допомагати. Зранку до ночі вона їздила Полтавщиною в пошуках матеріалів, продуктів харчування, гуманітарки, оскільки на її допомогу розраховували.
Свій перший збір пам’ятає погано, адже запитів було багато, тоді на фронт передавали лікарські засоби та теплі речі.
Як саме довго буде волонтерити, вона спершу не замислювалася. У 2023 році – заснувала волонтерську організацію «Рідні Невидимки», членами якої вважає усіх, хто доєднується до зборів та підтримки українських воїнів. У 2024 році волонтерка офіційно зареєструвала свою діяльність, аби мати змогу проводити збори.
Опановуючи новий для себе напрямок волонтерства, Наталія Романько за перші 2 місяці передала на фронт 5 дронів, не враховуючи інші військові потреби, які вдалося закрити.
«Аби розбиратися в дронах, пішла на курси, запитувала у самих хлопців та дівчат, багато читала. Насправді, різновидів дронів багато, а наше військо потребує будь-яких та у великій кількості: мова йде про десятки, сотні. Із запитами на «пташок» звертаються як військові частини різних напрямків фронту, так і з тилу. Одним з останніх прохань були FPV-дрони. Будуть запити на інші види – будемо збирати!», – каже волонтерка.
Останнім часом Наталія відчуває певний спад підтримки. Вже не виходить збирати кошти так, як у 2022 році чи першій половині 2023.
«Труднощі у волонтерстві є завжди – це людський фактор. По-перше, сама конкуренція між волонтерами, як не дивно звучить, але про це я б воліла промовчати, бо багато хто з моєю думкою не погодиться.. Періодами дуже важко йдуть збори, і причин цьому дуже багато, але тримаємося», – розповідає Наталія.
Наразі вона продовжує організовувати збори коштів паралельно на кілька необхідних війську речей: акумулятори до Mavic 3, детектори з виявлення ворожих дронів та на FPV-безпілотники для Донецького, Херсонського, Запорізького напрямків.
Долучитися до зборів можна переказавши кошти на картку: 4149 4991 6994 7874 (Романько Наталія Григорівна).
Наталія Романько з незламною вірою продовжує допомагати українським військовим, які захищають наш спокій.
«Чекаю Перемоги, а далі як буде… Але думаю, якщо я в цьому зав’язла, то моя допомога треба буде й після війни», – додала Наталія.
Аліна ДМИТРЕНКО.
Матеріал створено за підтримки Волинського прес-клубу.
