Вона народилася у серпні 1991 року, коли Україна стала незалежною. Тридцять п’ять років потому Аліна Стрига живе у рідних Калашниках, працює інспекторкою з кадрів у ПП «імені Калашника», виховує сина і разом зі своєю країною проходить через найскладніший період її новітньої історії. Каже: у дитинстві слова «ровесниця Незалежності» майже нічого для неї не означали. Сьогодні – це вже особлива відповідальність і символічний зв’язок.
У серпні в Аліни Стриги та України – спільний ювілей. 24 серпня свої 35 років Незалежності відзначатиме держава, а 29 серпня 35 свічок на святковому торті запалить Аліна. Вони народилися одного року і всі ці роки дорослішали поруч – кожна по-своєму, але з чималою кількістю спільних випробувань.
– Звичайно, відчуваю себе ровесницею незалежної України, – усміхається Аліна. — Хоча, якщо чесно, іноді мені здається, що я все-таки трішки молодша. Але насправді ми росли і змінювалися разом, проходячи через різні випробування та досягнення.
Україна її дитинства
Про перші роки незалежності Аліна знає переважно зі слів батьків. Каже, що це був непростий час: люди вчилися жити по-новому, звикали до змін, але водночас вірили у краще майбутнє.
У дитинстві Аліна не дуже замислювалася над тим, що народилася разом із незалежною державою. Батьки розповідали їй про це, але справжнє значення цих слів прийшло значно пізніше.
— У дитинстві я не дуже замислювалася над значенням цих слів, а зараз це сприймається зовсім по-іншому. Якось символічно та особливо.
Її Україна дитинства — проста, щира і добра. Та, де літні канікули здавалися безкінечними, родинні свята збирали за одним столом усіх близьких, а для щастя іноді було достатньо морозива за кілька гривень і дозволу гуляти з друзями до темряви. Це Україна без смартфонів, швидкісного інтернету та постійного потоку інформації.
— Сьогодні дуже далеким здається життя без мобільних телефонів, інтернету та сучасних технологій. Тоді люди більше спілкувалися наживо, більше часу проводили разом, – каже вона.
Коли Аліна згадує дитинство, передусім думає про рідний дім, шкільні роки, сімейні традиції та працьовитих людей поруч. І, мабуть, саме з цих простих речей для неї й складається Україна.
Від назви держави – до слова «дім»
За 35 років змінилася не лише країна. Змінилася сама Аліна і її ставлення до того, що називається Україною.
— У дитинстві слово «Україна» було просто назвою держави для мене. А сьогодні я можу сказати, що це значно більше. Це дім, рідні люди, історія, культура, спогади і те, що я люблю.
Її дорослішання припало на роки, які Україна проходила непросто. Але найбільше переосмислення, зізнається Аліна, принесла повномасштабна війна.
Саме тепер вона по-справжньому відчула, наскільки важливими є незалежність і свобода.
— Незалежність стала цінністю, за яку люди щодня борються, гинуть і віддають найцінніше. Після 24 лютого 2022 року змінилося і звичайне сприйняття життя. Те, що раніше здавалося буденним, набуло зовсім іншої ваги. Мирне небо. Можливість бути поруч із рідними. Просто піти на роботу. Будувати плани на майбутнє. Знати, що завтра настане і можна буде зустріти його разом із близькими.
Саме ці прості речі Аліна Стрига сьогодні називає справжніми цінностями.
Не поспішати дорослішати
У дитинстві дівчина мріяла якнайшвидше стати дорослою. Тепер, виховуючи сина, вона часом ловить себе на думці, що поспішати зовсім не варто.
— Тепер інколи думаю і сину своєму говорю, що не варто поспішати. Багато моїх мрій справді здійснилися, але для решти, я впевнена, ще є час.
Чи схоже її сьогоднішнє життя на те, яким вона могла його уявляти у 1991-му? Навряд чи. Та й могла маленька Аліна знати, яким буде світ через 35 років?
— Життя не може бути один в один таким, яким ми його уявляли. Воно набагато складніше, але водночас цікаве і багате на досвід.
Мабуть, у цьому і є одна з головних ознак дорослішання — не вимагати від життя точного виконання дитячого плану, а вміти приймати його повороти, вчитися і продовжувати рухатися вперед.
Рідний дім – Калашники
Попри всі зміни, у житті Аліни Стриги є те, що залишається незмінним. Її місце в Україні — там, де вона народилася і виросла.
— Для мене моє місце — це мій рідний дім, моє село, де я народилася і виросла.
І якщо попросити її одним словом описати Україну, відповідь буде короткою: «Незламна».
Можливо, саме тому найбільшою гордістю України Аліна Стрига називає не конкретну історичну подію чи дату. Для неї це люди.
— Мене особисто не якийсь конкретний момент змусив пишатися нашою Україною. Звичайно, це наші захисники. Завдяки їм ми живемо, працюємо, виховуємо дітей, будуємо плани на майбутнє і віримо в майбутнє. Саме вони є найбільшою гордістю нашої країни.
Україна у 70
Через 35 років Аліна й Україна знову матимуть спільну дату – 70!
Якою вона хотіла б побачити свою країну? Сильною. Сучасною. Процвітаючою. Європейською. Країною, у якій є мир, справедливість і можливості для розвитку. А себе вона хоче побачити такою, що не втратила здатності радіти життю та успіхам своєї держави.
– Хотіла б залишатися молодою душею, радіти успіхам країни та з усмішкою згадувати, що ми народилися в один рік. Але я все одно впевнена, що виглядаю трішки молодшою!
У цій останній фразі – і легкий жарт, і неабияка віра в майбутнє. Бо 35 років – це ще зовсім не старість. Це вік, коли вже маєш за плечима чималий досвід, знаєш ціну простим речам, пам’ятаєш своє дитинство і водночас усе ще можеш мріяти. Так само, як і Україна.
Аліна Стрига та незалежна Україна народилися одного року. І сьогодні, у свої 35, вони обидві мають за плечима непростий шлях, але й попереду – ціле життя, сповнене надій, мрій та нових можливостей.
Юлія ШАБЛЯ
