Вишиванка – оберіг українського народу

19 травня українці відзначають особливе свято – День вишиванки, одягу, в який вкладений код всієї нації, його душі та сили.

Здавна повелося, що вишита сорочка (вишиванка) – це оберіг народу, це наші прадавні традиції, пам’ять й візитівка України. Неабиякий арсенал технік, візерунків та кольорових поєднань притаманний вишивці Полтавського регіону.

Майстри Полтавщини славляться своєю творчістю, а полтавська вишивка, як манера вишивати, впізнавана передусім за кольором.  Головним чином це гама барв «білим по білому». Така техніка зародилась у смт. Решетилівка й швидко поширилася на інші осередки народного мистецтва краю. Зі слів Марини Кондратенко, співробітниці Полтавського краєзнавчого музею ім. В. Кричевського, «раніше жінки вишивали переважно взимку, адже тоді було менше хатньої роботи. Сидячи біля вікна, вони спостерігали за візерунками, які на вікнах малював мороз, а потім переносили їх на полотно. Так і виникла вишивка білим по білому».

Це також і найскладніша техніка української вишивки – налічує понад 180 видів. У всьому світі вона визнана однією з найвишуканіших. А серед галузей народного мистецтва вишиванка на Полтавщині має найбільшу популярність. Нею прикрашають вбрання, рушники, головні убори та верхній одяг.

Окрім того, традиційна полтавська вишивка відзначається великою кількістю рослинних мотивів й геометричних знаків. Наші предки добре знали про силу рослин й передавали їхню магію на полотні.

За матеріалами інтернет-джерел.

ПРО ВИШИВАНКУ
 
Чому  вишиванка така дорога українцю?
Чому на сорочці той мак найдорожчий йому?
Чому розсип хрестиків, зшитий рукою умільця,
Вшивається в душу, як нитка лягає в канву?
 
Чому полотно, що ткане із прядених ниток,
Що зроблені з льону, що виріс на рідній землі,
Майстриню схиляє над п’яльцями довго сидіти,
Фарбовані жилки ладнати на білому тлі?
 
Щоб потім цей витвір потрапив до рук патріота.
Можливо у спадок, а декому як сувенір.
Щоб ця досконала, майстерна, мистецька робота
Вдягнулась на свято, як гарний, святковий мундир.
 
Так, дійсно,  вдягати сорочку за честь патріоту.
Вдягати – на себе. Носити – глибоко в собі.
Червоний – несе в ній любов. А чорний – скорботу.
А разом це суміш народного щастя й журби.
 
Це прояв колись пережитого предками болю,
Розказаний у візерунках для всіх поколінь.
Це втілення міцності духу, любові до волі.
Найбільше з надбань і найбільш важливіше з творінь
 
Це ще один привід пишатись, що ти українець.
Нащадок князів, і славетних бійців-козаків.
Це спосіб усім показати, що ти не чужинець.
І знаєш всю сутність та значення цих кольорів.
 
То ж саме тому вишиванка і стала такою
Священною річчю на протязі довгих років.
Такою важливою та надзвичайно близькою,
Частиною пам’яті й спадщини наших батьків.
                                    Сергій МОСТЮК. 

 

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *