19 травня українці відзначають особливе свято – День вишиванки, одягу, в який вкладений код всієї нації, його душі та сили.
Здавна повелося, що вишита сорочка (вишиванка) – це оберіг народу, це наші прадавні традиції, пам’ять й візитівка України. Неабиякий арсенал технік, візерунків та кольорових поєднань притаманний вишивці Полтавського регіону.
Майстри Полтавщини славляться своєю творчістю, а полтавська вишивка, як манера вишивати, впізнавана передусім за кольором. Головним чином це гама барв «білим по білому». Така техніка зародилась у смт. Решетилівка й швидко поширилася на інші осередки народного мистецтва краю. Зі слів Марини Кондратенко, співробітниці Полтавського краєзнавчого музею ім. В. Кричевського, «раніше жінки вишивали переважно взимку, адже тоді було менше хатньої роботи. Сидячи біля вікна, вони спостерігали за візерунками, які на вікнах малював мороз, а потім переносили їх на полотно. Так і виникла вишивка білим по білому».
Це також і найскладніша техніка української вишивки – налічує понад 180 видів. У всьому світі вона визнана однією з найвишуканіших. А серед галузей народного мистецтва вишиванка на Полтавщині має найбільшу популярність. Нею прикрашають вбрання, рушники, головні убори та верхній одяг.
Окрім того, традиційна полтавська вишивка відзначається великою кількістю рослинних мотивів й геометричних знаків. Наші предки добре знали про силу рослин й передавали їхню магію на полотні.
За матеріалами інтернет-джерел.
