Доки мужні захисники України дають гідну відсіч ворожим нападам, боронячи до останнього клаптика землі свободу всього народу, українці щодня об’єднуються, допомагають один одному й роблять усе можливе й надможливе для якнайшвидшої перемоги.
Полтава з початку повномасштабної війни стала надійним тилом не лише для фронту, а й для внутрішньо переміщених українців, які знайшли тут прихисток. І лише небайдужі люди, які не опускають рук уже як чотири місяці та віра в Бога дають їм сил вистояти перед всіма труднощами.
Напередодні представники релігійної громади у стінах «Церкви адвентистів сьомого дня» провели затишний вечір-знайомство для переселенців, яких згуртувала повага до української пісні. Адже саме українському фольклору та традиціям була присвячена зустріч.
Організатори заходу намагалися ознайомити гостей міста з прадавньою архітектурою й культурою Полтавщини: демонстрували ретро-фото міст, співали всім відомі, культові пісні «Чорнобривці насіяла мати..», «Два кольори мої», «Пісня про рушник», «Думи, мої, думи».
У виконанні церковного хору звучала пісня-молитва «Боже Великий Єдиний!» або як її ще називають «духовний гімн України». Своєю грою на бандурі захопила глядачів Людмила Пащин, яка згодом акомпанувала чоловічому ансамблю.
Захід «Вечір української пісні» зібрав жителів різних областей України – найбільше на свято завітало харків’ян, донеччан, луганчан. Більшість – люди, які відвідують місцеву церкву, разом моляться та підтримують один одного.
Зворушливим номером за всю концертну програму став виступ дітей, які співали, що Україна – це кожен з нас. Ці маленькі артисти відвідують дитячий садочок, що працює при церкві й вже вважаються дітьми війни, адже серед них й ті, хто з родиною тікали від жахів, болю й відчаю, що завдали їм окупанти.
«Вісті» писали нещодавно про благодійну акцію, яка до сих пір діє в церкві. Цього ж разу всі потребуючі після закінчення концерту мали змогу отримати ще й повноцінний набір харчів.
–«Ми зібрали 250 продуктових наборів, які містять по 1 кілограму різних круп (горохову, рисову, ячну), макарони, олію, а дітям – солодощі. У фінансуванні цих пакунків залучена частина українців, які раніше виїхали за кордон і вже з початку війни допомагали своїм землякам», – розповів пастор Петро.
Головною метою концерту, зауважили ведучі, було не відволіктись чи забути про тяжкий час, який ми всі переживаємо, а культурно й духовно збагатитись.
