Подібні знахідки трапляються нечасто, а на Полтавській землі – й зовсім невідомі. І якщо вони потрапляють до музеїв – це надзвичайна рідкість.
Восени 2022 р. керівник одного із фермерських господарств на межі Дніпропетровської і Полтавської областей Микола Задоя, оглядаючи щойно розорану ділянку в заплаві Орелі, натрапив на металевий диск із петелькою, тобто, на виріб на кшталт покришки до невеличкої посудинки.
Насправді подібна річ не малажодного відношення до кухонного начиння. Це – побутовий аксесуар, з відповідним засобом для кріплення (петлею) до поясу або ж косметичної торбинки-сумочки.
Такі люстерка найчастіше мали футляр-чохол із замші. Зовнішня поверхня диску гладка, добре
відполірована могла мати посріблення, і на ній віддзеркалювалося зображення, наприклад, личка степової красуні…
Зворотній бік диску зберіг рельєфні зображення. Весь його простір переділений навхрест рельєфними лініями, а в утворених таким чином чотирьох секторах розміщені невеликі зображення прямих рівнокінцевих хрестів, рамени яких завершені півмісячними фігурами. Щось схоже на
східносирійський хрест. Отже, орнаментація дзеркала має ознаки суто християнського побутового предмету, а час його виготовлення охоплює епоху між кінцемVIII та початком XIV ст.
Саме дзеркало лите. Виготовлене із олов’янистої бронзи. Це диск діаметром 7,2 см, товщиною
0,2 – 0,3 см. Петелька невеличка, знаходиться в центрі орнаментованої зворотної площини.
Хрестоподібний поділ зворотної площини металевих дзеркал зустрічається не тільки на золотоординських люстерках, а й на подібних виробах, виготовлених аланськими майстрами Північного Кавказу VIII – XII ст. Проте, поява хрестоподібних зображень – маркер більш пізнього
часу – XI – XII ст. Такі люстерка знайдені в аланських похованнях саме початку розвиненого середньовіччя, позначаючи розповсюдження християнства в Аланії у цей час.
Залишається тільки гадати, якими торговими чи міграційними шляхами побутовий аксесуар
з Північного Кавказу опинився в Пооріллі. Чи приїхав сюди з купцем до кочів’їв печенігів або
половців, чи залишався в косметичній валізі дівчини, яку видали заміж до кочовищ Поорілля.
Залишається скласти щиру вдячність двом лівенським краєзнавцям із Новосанжарщини –
Івану Бовкуну та Сергію Бровку, які й подарували цю небуденну знахідку музею разом із добіркою
інших цікавих артефактів, знайдених на пагорбі біля старого русла Орелі між озером Шостаківським
та с. Бабайківкою, що навпроти Маячки.
На сьогодні дзеркало стало експонатом виставки «Християнські символи…, знайдені на Полтавщині», розгорнутої у флігелі музею з нагоди 1035-річчя Хрещення Русі-України. І з ним можуть ознайомитися всі охочі.
Олександр СУПРУНЕНКО,
Віктор АКСЬОНОВ,
кандидати історичних наук.
