Мирослава Кононенко з двома малими дітьми в середині березня залишила Полтаву й перебралася до Португалії. Через нестабільну фінансову та політичну ситуацію в країні жінці довелося полишити мирне життя в обласному центрі, улюблену професію та доньку з чоловіком й виїхати за кордон.
Там українку з дітьми чекали родичі, які допомогли облаштуватися. Спершу сім’я місяць проживала в португальському місті Ермезінде в будинку пастора, де знаходилось близько 50 українців. Місцеві соцслужби допомагали біженцям з розселенням, пошуком роботи, подібної до тієї, що була на Батьківщині.
Згодом жінка мала змогу перебратися до невеличкого села Еспанденедо, не схожого на українське. Мирослава з сумом згадує, як важко далась далека дорога до нової країни для неї та дітей.
–«Зараз ми мешкаємо в гористій місцевості. Це красиве, туристичне село, чимось нагадує Карпати. Тут багато туристичних маршрутів: ріки, гори, готелі, часто бачимо параплани, які прямують до Іспанії. Та все ж є недолік – тяжко знайти роботу», – розповідає Мирослава.
Молодший син Мирослави відвідує дитсадок, який тут називають «пришколар». Незважаючи на це, за законами Португалії маючи маленьку дитину віком до 12 років жінка не може залишити її без нагляду. А графік роботи, за яким зазвичай працюють місцеві, не зручний для полтавки.
Однак жінка продовжує в Португалії розвивати свою кондитерську справу, якою заробляла вдома. За останні чотири місяці майстриня отримала чимало замовлень на виготовлення випічки.
–«Я вирішила займатися тим, що добре вмію. Часто готую на замовлення для місцевих жителів свою солодку продукцію, особливо святкові тортики. Пропонувала солодощі й для місцевих кафе», – додає кондитерка.
Часто покупцями стають й українці, а португальці намагаються будь-чим підтримати родину. Жінка вражена гостинністю, відзивчивістю й привітністю людей, які дарували їй кухонні девайси, одяг, необхідні речі. Те ж саме жінка може сказати й про роботу соціальних служб, що опікуються біженцями з України. Вони знайшли сім’ї безкоштовне житло, забезпечують харчами, речами першої необхідності доки жінка не отримає виплати від уряду.
Найбільше, зізнається жінка, її турбує мовний бар’єр, який ще існує між нею та іншими людьми, а також взнаки дається (особливо дітям) кількатисячна відстань від рідної домівки.
Доки Мирослава з дітьми знаходиться в Португалії, планує знайти роботу, за можливості, проходити курси бейкерів та опановувати нову мову. До кінця літа жінка збирається залишатися за кордоном, хоча вже дуже хоче обійняти рідних – старшу доньку та чоловіка Сергія, які чекають на них вдома.
Фото з архіву Мирослави Кононенко.
