Наразі волонтер збирає кошти на портативну зарядну станцію для аеророзвідки ССО ЗСУ. Подробиці волонтерської ініціативи читайте нижче у матеріалі.
Володимир Черевко, уродженець села Білики, вже 4 роки проживає за кордоном. Останній рік чоловік згуртувався з волонтерами із різних куточків України у потужну команду й всіляко підтримує земляків-захисників.
Повномасштабна війна росії проти України застала чоловіка та його сім’ю в Польщі. 24 лютого стало доленосним не лише для його співвітчизників, а й для нього самого. Володимир пригадує, що того самого дня, як криваві плани рф перетворилися у відкриту збройну агресію проти мирного населення, сотні тисяч його земляків стали вимушеними біженцями й евакуйовувались до Польщі. Тоді власне й розпочалася його волонтерська діяльність.
«З першого ж дня війни, увесь польський народ в авральному режимі почав допомагати українцям, які шукали прихистку в сусідній державі. Я зі своєю дружиною Тетяною долучився до команди місцевих волонтерів, де спочатку знайшов себе в гуманітарній місії. Разом ми допомагали жінкам і дітям, які втікали від війни. Але потім зрозумів, що маю, перш за все, піклуватися про військових. Адже увесь світ вірить й сподівається саме на витримку ЗСУ. А без підтримки цивільних продовжувати тривалий час боротися з окупантами їм було б просто неможливо», – говорить Володимир.
І запити від військових, спершу друзів та знайомих чоловіка, які пішли захищати Батьківщину на полі бою, не змусили себе чекати. У співпраці з волонтерами-земляками Володимир знаходив різної складності військове спорядження (рації, біноклі, розгрузки, ліхтарики, бронежилети, турнікети, тепловізори тощо).
Не секрет, що польський народ підтримував Україну з перших днів повномасштабного вторгнення. Тому 19-тий Краківський марафон об’єднав ще більше представників спортивної спільноти, й дав можливість українцям організувати благодійний продаж футболок на підтримку України. Маючи за плечима досвід проходження спортивних марафонів, Володимир Черевко долучився до заходу та подолав 42 км 195 м в купленій ним футболці з польським та українським стягом. Її чоловік згодом вирішив розіграти на благодійному аукціоні, а кошти спрямувати на ЗСУ.
За кілька місяців чергові спортивні змагання з бігу на дистанцію Володимир підкорював у Берліні. «Останні два марафони, у Кракові та Берліні, я піднімав український прапор з особливим трепетом, болем і гордістю. За кожного, хто допомагає, хто бореться, хто віддав найдорожче, за кожного воїна ЗСУ, за тих, хто стоїть незламно, за кожного українця», – написав чоловік у своїх соцмережах.
Він додав, що разом з ним того дня марафон долало багато українок, одягнутих у футболки із зображенням окупованих на той час міст-Героїв. Це додавало ще більше мотивації чоловіку не лише долати відстань, а й продовжувати боротися проти окупантів на своєму фронті.
Зважаючи на попередні кроки в підтримку своєї Батьківщини, та тих, хто її боронить, першим своїм волонтерським проєктом все ж Володимир називає збір коштів на оклюзійні наліпки. Для цього волонтер сконтактував з полтавським виробником шкарпеток – фабрикою «Premier Socks» й закупив в них чималу партію патріотичного товару. Володимир мав на меті продати шкарпетки, щоб в подальшому закупити необхідні засоби надання першої медичної допомоги бійцям. Через знайому в США волонтер придбав 140 необхідних наліпок, частину з яких направив Громадському руху «Оборона Полтави», які також потребували цього товару, інші ж – друзям-військовим.
У подальші місяці волонтерам щодня прибавлялося роботи. І реагуючи на запити військових, як розповів чоловік, його волонтерська діяльність дещо змінила вектор – він почав забезпечувати українських воїнів сонячними станціями. На той час в Україні був дефіцит необхідних деталей (наприклад, сонячних панелей потужністю 40 Вт). Взявшись за цей напрямок допомоги, Володимир з волонтерами почав збирати кошти, закупляв компоненти приладу в Польщі, а в Полтаві фахівці їх укомплектовували та відправляли на фронт. Неабиякий вклад у забезпечення військових сонячними станціями зробив Геннадій Полових та його компанія «LUMOS Ukraine». Часто саме ця полтавська фірма стає щедрим меценатом, а її працівники – вправними майстрами, які долучаються до доброї справи.
Оскільки нашим військовим на фронті вкрай потрібними є прилади резервного електроживлення, то Володимир, електротехнік за освітою, їх монтує за тисячу кілометрів від Батьківщини. Сталося це, коли товариш з Сил оборони України «замовив» у чоловіка одну із таких портативних зарядних станцій для Старлінку. Вона була зручною та ефективною у використанні (працює близько 10-16 годин безперевної роботи), тож не дивно, що їх почали замовляти й інші військові. Кілька портативних станцій, виготовлених Володимиром, вже відправили на фронт, де ті проходять бойові випробування. Чоловік зауважує, що з їх допомогою наші захисники заряджають військову техніку: дрони, рації, прилади нічного бачення та телефони.
А нині чоловік продовжує «лютий збір» на ще дві портативні станції живлення. Днями таку він відправив бійцям одного з підрозділів аеророзвідки «Птахи Мадяра». Іншу (станцію швидкої зарядки дронів) волонтер планує направити для аеророзвідки Сил спеціальних операцій ЗСУ. Завдяки небайдужим людям, говорить чоловік, більша кількість запчастин вже куплена, проте залишилося основне – два акумулятори, це близько 5 тис. грн.
Якщо маєте змогу – допоможіть волонтеру якнайшвидше зібрати необхідну суму. Реквізити Володимира Черевка: (Монобанк)- 5375414102741278 та (ПриватБанк) – 5168745022369141.
«Я радий, що за час моєї діяльності утворилась стабільна група друзів, які постійно відгукуються на кожний мій збір, – зізнається Володимир. – Це ті люди, які активно долучаються й підтримують нашу армію. Все ж війна – досить затратна річ, але стояти осторонь не можна. Дякую кожному».
«Ще з початку своєї волонтерської діяльності я запитував себе, чим можу бути корисним для війська, – пригадує чоловік. Роздумував, яким чином буду допомагати з Польщі, і зрозумів, що маю змогу закуповувати тут необхідне, організовувати збори коштів, направляти товари до України. Крім того, маю перевіреного й доброчесного львівського перевізника Андрія, який від самого початку війни возить всі товари, призначені для військових, безкоштовно».
І протягом року Володимир активно співпрацює з українськими волонтерами, щоб бути максимально ефективним. Зокрема, з Вікторією Мірошніченко з Полтави, Оленою Пастернак з Біликів, Мариною Сідаш з Кобеляк, Ольгою Шевчук зі Львова та Олександром Журавльовим з Києва.
У командній роботі вони провели десятки благодійних зборів, закупили та відправили бійцям сотні речей й військових товарів. Маючи, крім російських вояк, ще одного ворога – холод, волонтери роблять все, що від них залежить, аби зігріти захисників.
Ще минулої осені Володимир доєднався до команди волонтерів з Полтавщини та почав допомагати тим із пошуком та придбанням теплого одягу для воїнів. Спершу найзатребуванішими на фронті вважалися зимові спальники, термобілизна й термоковдри, протизастудні засоби, військові дощовики тощо. Втім з безжальними морозами до цього списку додалися ще й хімічні грілки.
Зима 2022 року в чоловіка розпочалася зі збору зимового одягу, в результаті якого лише за грудень для бійців назбирали 20 пар теплих рукавиць, понад 100 флісових кофт та худі, 60 шапок й 10 футболок.
Володимира як волонтера порадувала порядність українських військових. Адже маючи вибір між грілками та рукавичками, захисники не обирали і те, й інше «щоб було про запас», а віддавали перевагу найнеобхіднішому, думаючи про потреби своїх побратимів в інших підрозділах.
«Такий вчинок мене вразив. Я та усі люди, що долучаються до моїх зборів, хочемо, аби допомога використовувалася ефективно. Коли така історія трапилася, я зрозумів, що ми змінюємось, відступаємо від позиції «моя хата скраю», і заради спільної перемоги вже забуваємо про жадібність й об’єднуємось, йдучи до мети», – ділиться чоловік.
Ця війна стосується кожного, незалежно від нації, впевнений Володимир Черевко. Кожен намагається допомагати: чи то переказом грошей, чи професійними знаннями, чи розповсюдивши інформацію.
«Коли я збирав ліки для бійців, то не дуже знався на фармацевтичній справі, однак мені допомогла полька, яка проконсультувала, які ліки ефективні та підказала, де купити за вигідними цінами. Кожен може знайти своє місце в ланцюжку взаємодопомоги, стати в шеренгу з іншими. Не важливо навіть, в якій країні. В тилу ми повинні працювати й старатися з подвійним зусиллям, щоб забезпечувати й допомагати хлопцям. Тільки так, коли єдині, ми вистоїмо. Пригадую дуже влучно написану фразу української письменниці Оксани Забужко «Істинно народна армія – непереможна доти, доки існує народ, що її породив». Тому дякую кожному й кожній, хто не стоїть осторонь, не здається й вкладає всі сили у підтримку України та її хоробрих Героїв», – додав волонтер.
Аліна ДМИТРЕНКО.
Фото з соцмереж Володимира Черевка.
