Третього травня біля пам’ятника жертвам Голодомору в селі Абазівка Полтавської міської територіальної громади місцеві мешканці, молодь, школярі долучилися до висадження молодих саджанців туї.
Ідейний натхненник заходу Олександр Лукомінський розповів, що цього року виповнюється 90 років з тих жахливих часів, коли штучним голодом були закатовані мільйони українців. Через років десять не залишиться нікого, хто чув розповіді про це з уст очевидців. Саме тому в Абазівці вирішили висадити дерева, залучивши молодь, щоб вони чули, знали й пам’ятали про ту страшну трагедію.
«Росія так просто не відчепиться від нас, треба бути обачними й не допустити повторення голоду. Цей захід допоможе зберегти пам’ять про загиблих та не забувати, від чиїх рук померли мільйони українців», – наголосив Олександр Костянтинович.
Пан Олександр також пригадав історію, яка стосується його родини. У 1933 році його мама вчилася в Полтаві, в університеті, бабуся ніде не працювала. Мамі давали пайку – 400 грамів хліба, половину якої вона збирала й на вихідні привозила своїй мамі, рятуючи її від голоду. Одного разу, коли дівчина йшла по вулиці з хлібом у руках, хтось із-за рогу зненацька вихопив його. Молода студентка вся в сльозах повернулася до університету й розповіла друзям про своє горе, на що молодь відгукнулася, поділившись невеличкими черствими шматочками хліба, тим самим врятувавши бабусю Олександра Лукомінського від голодної смерті.
Олександр Костянтинович та всі учасники заходу щиро дякують відповідним службам Полтавської МТГ за наданий посадковий матеріал.
«Вісті»,
фото Вікторії Чорняєвої.
