Близько 5 років полтавський загін волонтерок та волонтерів зі слушно підібраною назвою «Невтомні бабусі» постачає захисникам маскувальні засоби на передову.
Переважно жінки й чоловіки пенсійного віку ні дня не гають, і в одній з місцевих бібліотек Полтави розгорнули справжнісінький цех з виготовлення маскувальних сіток.
Допомагати військовим взялися ще з 2017 року, розповіла волонтерка загону Мирослава Плєшкова. Потреба у сітках була й залишається завжди, щоправда, їх кількість через повномасштабне вторгнення стрімко зросла. Лише за останніх 5 місяців війни волонтерки виготовили понад 550 маскувальних сіток. Як зізнаються, таку кількість раніше виготовляли за рік безперервної праці, зараз же мають ще більший стимул і непереборне бажання захистити військових.
Попри такі рекордні результати, все ж наразі й самим волонтеркам необхідна допомога.
–«Людей, що зголосилися допомогти, спочатку було багато, згодом більшість почали працювати, відновлювати економіку країни й не могли виділяти багато часу для плетіння сіток, дехто повертався у рідні міста. Ми ж бо залишились і від цього доводиться працювати ще продуктивніше. Та ми не падаємо духом. Буває й тяжко так стояти плести сітку, але наші захисники стоять, отже й ми зможемо», – додає Мирослава Віталіївна.
Для роботи «бабусям» вкрай необхідні як люди, які хоча б 2 години на день приходили й допомагали у плетінні, так й головні матеріали – основи для сіток й тканина. Підходять ужиті речі, які можна розпустити, постільне чорного, темного сірого, зеленого, синього, коричневого кольорів.
Небайдужі люди активно приносять тканину захисного кольору в бібліотеку. Приміром, жіночки з Супрунівки та Рибців, аби досягти потрібного кольору, фарбують тканину самотужки. Надають матеріали й благодійні фонди та церкви. Ті речі, які підходять за кольористикою використовують у плетінні сіток, з тих, що залишаються шиють труси, в’яжуть килимки захисникам чи віддають переселенцям.
Крім всього іншого жіночки виготовляють захисні костюми – «кікімори», які користуються неабиякою популярністю серед солдатів. З готовими маскувальними засобами волонтерки загону «Невтомні бабусі» кладуть й подарунки для захисників – засоби гігієни, солодощі, листівки з молитвами тощо.
Свої вироби місцеві волонтерки передають колегам з Харківської, Донецької, Луганської областей, де вже ті доставляють до наших захисників.
Часто від військових надходять запити на білизну, додає Мирослава Віталіївна. Жінки, радо вирішують й це питання – шиють вдома й передають у загальній партії для військових чи в обласні госпіталі для поранених.
Так чинить 75-річна Катерина Ларіонівна. 3 години на день жінка ріже на клаптики тканину у бібліотеці, вдома ж «невтомна бабуся» займається шиттям трусів для військових. І так жінка робить вже 3 місяці.
Інша волонтерка Ніна Дмитрівна показала «Вістям» як виглядають спеціальні труси – на шнуровці, яким віддають перевагу у медзакладах.
Теплі килимки для захисників допомагає в’язати пенсіонерка Наталія Іванівна. Жінка, як і решта команди, приділяє допомозі бійцям максимум свого часу. Трішки коштів, необхідних для виготовлення сіток та інших елементів захисту військових, залучають через пошиття авторських екоторбинок.
Хоча в назві волонтерського загону йдеться більше про бабусь, проте волонтерки наголошують на позитивній тенденції – мають не лише жіночі руки, а й дедалі більше чоловічих.
З 26 лютого приходить до бібліотеки й Роман Білецький – спочатку допомагав чоловічою роботою, нині ж став в стрій з жінками й плете маскувальні сітки. Долучив до доброї справи й родину, яка передала військовим кілька в’язаних килимків.
Ці жінки та чоловіки, що не шкодують свого часу, коштів і сил для українських воїнів, працюють безперестанку, щоб якомога більше врятувати життів. В цьому вбачають свою місію.
Саме такі люди наближають перемогу України.
Аліна ДМИТРЕНКО, «Вісті».
